Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
Нові реле захисту від перевантажень
13.12.2017р.

Компанія «Schneider Electric», світовий експерт у керуванні...

Серед перших небезпечних – відходи електричного та електронного обладнання
13.12.2017р.

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва...

Литовська компанія планує виробляти сонячні модулі в Україні
13.12.2017р.

Литовська компанія «Global BOD Group» планує заснувати...

Відкрито новий метод отримання електрики
12.12.2017р.

Група канадських інженерів з Альбертського...

Збиратимуть все більше відпрацьованих ламп і батарейок
12.12.2017р.

У 2018 році еко-бус збиратиме відпрацьовані батарейки,...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

7116
07.11.2006р. |
Високовольтне обладнання. Модернізація, реконструкція, ремонт чи заміна?

Про проблему заміни високовольтного обладнання, яке відпрацювало свій ресурс розповідає заступник технічного директора УІФК Валерій ПІРІЄВ.

Проблема заміни устаткування розподільних мереж, яке відпрацювало свій ресурс є надзвичайно актуальною. Усе доволі банально: впродовж тривалого часу не було необхідного фінансування для комплексної модернізації мереж, відставання від часу, коли необхідно було проводити модернізацію досягло 12 років. Раніше в державних компаніях подібних ситуацій не виникало, питання ставилося досить строго. Все було розписано – і після закінченні терміну експлуатації устаткування йшла його реконструкція, модернізація або заміна.

Нині ситуація інша. Дуже часто доводиться відходити від заданих норм періодичності ремонту та заміни устаткування, оцінювати його реальний стан, й на підставі цього ухвалювати рішення щодо його подальшої експлуатації. Загалом, це західна технологія - проведення не ремонту чи заміни регламентованого, а залежно від стану обладнання. Ринок змушує і нас так працювати, вибираючи із усього, що є найголовнішим, й модернізувати те обладнання, стан якого критичний. Найперше це торкнулося високовольтного обладнання, яке експлуатується вже 40-60 років, і його зношеність становить 60-70%. У більшій мірі це стосується трансформаторного парку, у меншій - вторинного устаткування. Сьогодні однозначного рішення цих питань немає. Думки фахівців розходяться і це цілком нормально, бо в умовах обмеженого фінансування кожний шукає свій вихід з проблеми.

Діагностика та реальний стан обладнання

В останні 2-3 роки проблемі визначення технічного стану обладнання приділяється усе більше й більше уваги. Проводяться технічні наради, конференції, вивчається досвід і технічні можливості окремих енергопостачальних компаній, розробляються способи інтеграції коштів одних компаній для можливої підтримки інших. Одне з основних завдань компаній – визначити реальний стан обладнання. На жаль, робити це нелегко. Чому? Насамперед недостатньо підготовлених фахівців, які через фінансові труднощі компаній колись звільнились, а нові не прийшли. Інше - немає необхідного устаткування для проведення діагностики. І ще одне - у деяких випадках важко провести діагностику обладнання через відсутність документації на деякі типи обладнання. Наприклад, є трансформатори, провести діагностику яких ми можемо тільки за непрямими показниками скажімо, за хроматографічним аналізом масла або по іншими непрямими показниками, які не завжди точно визначають стан обладнання.

Тому для вивчення реального стану справ ми залучаємо або сторонні організації, або самі проводимо діагностику з використанням різного роду спеціальних електронних засобів, деякі результати діагностики скеровуємо в спеціалізовані центри. Іноді думка наших фахівців (десь 20%) відрізняється від думки інших, а прийняття рішень повинне бути обґрунтованим і базуватися на якнайширшій інформації.

Болючою також є створення нормативної, методичної, методологічної баз. Ці бази мають, з одного боку бути інформативними, і дозволяти приймати рішення, а з іншого урегулювати питання з термінами та обсягами проведення робіт.

Що і як замінювати?

Коли ми визначили, що в нас нині (а це до 70% високовольтного обладнання) вичерпало свій термін експлуатації, то постає питання: що ж із усього цього господарства міняти на нове, а якому продовжувати терміни експлуатації? Ця проблема досить складна й ухвалити рішення щодо неї нелегко. Ми підійшли до цієї проблеми комплексно. Спочатку розробили плани перспективного розвитку і визначили, які об`єкти будуть задіяні цього наступного року і далі, враховуючи схеми реального електропостачання. Наприклад, є підстанція, в яку ми вкладали гроші, реконструювали, а в неї енергоспоживання залишилося 3%. А є ж об`єкти, які зростають, і гроші треба вкладати туди. Тому для нас розробка планів перспективного розвитку пов`язана з визначенням того, що у першу чергу модернізувати й реконструювати. Без розуміння цього діяти неможливо. Із чим ми тут зіштовхуємося?

Розробка планів перспективного розвитку енергопостачальних компаній ведеться із задіянням проектних інститутів та власними силами. На жаль, інститути не спроможні самі справитися із замовленням, якщо передбачено повну реконструкцію (будівельні конструкції, мережі, обладнання підстанцій, РЗ і А, зв`язку) Вони відмовляються від такої роботи. тоді ми замовляємо розробку планів розвитку мереж. Наприклад, першим такі плани розвитку мереж зробив харківський регіон. А вже потім компанії, на основі цих планів та аналізу фінансової ситуації, починають виводити свої плани розвитку вже враховуючи модернізацію обладнання, реконструкцію тих чи інших елементів. Наголошу, щоб зробити плани перспективного розвитку, потрібно мати план розвитку регіону, ми можемо планувати велике будівництво, якщо знаємо, що буде в певному місці передбачається зводити. Формальна сторона справи правильно була б така: розробляється план або програма розвитку міста, регіону, в ній вказується, де будуть розміщені об`єкти енергоспоживання (заводи, житлове будівництво тощо), а тоді ми вже підтягуємо туди основні зусилля. Нині так не відбувається, процес не регулюється і деколи в окремих точках з’являється дуже велике енергоспоживання. Наприклад, за російським даними, по Москві й Московській області на сьогодні 60% енергоспоживання займають побутові абоненти (більше ніж промислові). Така ж тенденція й у нас, і енергоспоживання побутового сектора й далі буде зростати бо збільшується його енергооснащеність, а промисловість щодалі зменшує енергоспоживання, аби заощаджувати гроші. Відповідно змінюється й схема енергоспоживання. Причому ми не завжди знаємо про введення нових об`єктів. Без знання того, куди направляти основні зусилля для реконструкції обладнання задля забезпечення надійного енергопостачання, працювати дуже складно. Тобто, коли ми говоримо про реконструкції й модернізацію, то головна мета - забезпечити надійне електропостачання навіть при виході тих або інших елементів з ладу. Саме це повинно враховуватися в планах реконструкції й модернізації, а не те що дане обладнання вичерпало свій термін, ресурс і його потрібно замінювати. Якщо так підходити до проблеми, то ніколи ніяких грошей не вистачить. Тобто плани перспективного розвитку повинні ґрунтуватися не на нинішній ситуації, а на планах подальшого розвитку регіону.

Реконструкція та модернізація

Якщо ми маємо; по-перше результати діагностики стану мереж і обладнання, по-друге; перспективний план розвитку енергоспоживання, то можна говорити про те, як планувати роботи з реконструкції й модернізації обладнання.І тут є два підходи: попробувати продовжити терміни служби обладнання або або замінити його на нове. У різних випадках зручний один чи інший шлях, або їхня комбінація. Як зробити правильний вибір? Загалом у цьому питанні немає однозначності. Багато залежить від регіону, поточного й перспективного енергоспоживання. Якщо це критичний регіон, якщо там росте енергоспоживання і треба буде збільшувати видавану потужність, то, безумовно, нема рації проводити реконструкцію, потрібна модернізація, або заміна обладнання. Якщо ж регіон знижує енергоспоживання, переважно це сільські регіони, то заміна нераціональна. Ніхто ж не додумається замінювати дроти великого перерізу на менші, або міняти трансформатори лише тому, що вони не довантажені, й відповідно, зросли втрати холостого ходу. Однозначного рішення проблеми модернізувати чи міняти не має. Хоча з урахуванням загального старіння обладнання, якщо воно пропрацювало 40 - 50 років - краще міняти. Навіть якщо ми продовжимо термін його експлуатації на кілька років, проблема і далі висітиме домокловим мечем.

Заміну й модернізацію обладнання, яке відпрацювало свій термін, ми проводитиму комплексно. У кожній компанії розглядаються програми заміни конкретного типу обладнання. Наприклад, масляні вимикачі 6, 10 кВ усі наші компанії поступово заміняють на вакуумні. Залежно від ресурсів одна компанія закуповує 50 вимикачів, інша 150 за рік. При цьому старі вимикачі не викидаємо, а ремонтуємо і ставимо в резерв. Це наш загальний підхід до заміни обладнання, яке вичерпало свій ресурс або його стан критичний. Ми заміняємо його на нове й не виникає питання, чому не модернізуємо морально застаріле. Це одна загальна лінія для всіх компаній (програма не прив`язана до конкретних об`єктів).

Інша програма. Береться конкретна підстанція й на ній проводиться комплексна модернізація. Це вже складніше робити. Річ у тім, що сьогодні, наприклад типовий трансформатор 25 МВА коштує 1,7 - 1,8 млн. грн. без монтажу, налагодження й діагностики. Якщо опиратися тільки на вартість нового обладнання, а не на стан наявного, то скільки компанія на рік може собі дозволити купити, коли на нове виділяється всього 30 млн. грн.? Ну, від сили, два трансформатори такого класу, не більше. Тобто, виходячи з фінансових можливостей, говорити про заміну всього обсягу трансформаторів, які відпрацювали свій ресурс, нині нереально. Та й проблема, до речі, не критична. Загальне енергоспоживання падає. За рахунок реорганізації мережі можливе переміщення трансформаторів на інші місця, а також ліквідація непотрібних об`єктів. Можливо, і це дуже правильно, придбання трансформаторів, які були мало у вжитку, або взагалі не працювали. Наприклад, на абонентській підстанції певного заводу знаходяться два трансформатори 6 МВА, коштують вони великі гроші, але пропрацювали рік – півтора і на даний момент нікому не потрібні – завод стоїть. І таких трансформаторів від 40 МВА, які ще не відробили свій ресурс в Україні можна знайти понад сотню. Цей запас міг би забезпечити на п`ять років потребу енергокомпаній в убезпеченні ситуацій, коли щось виходить із ладу. Проблема ще не настільки критична, щоб виникла небезпека знеструмлення цілого регіону через вихід чогось з ладу, запас загалом є. Але, розглядаючи перспективи мусимо вести мову про заміну трансформаторного обладнання. Маючи нинішні тарифи на електроенергію і їх інвестиційну складову ми не можемо купувати більше, і ніхто не змусить завод продавати за меншими цінами. Якщо така тенденція буде зберігатися найближчі 10 років, ситуація стане критичною.

Нині в мережах України є обладнання, яке пропрацювало 50-60 років. Воно багато разів перероблялося, пройшло багато капітальних ремонтів і вже потребує заміни. Це насамперед, стосується трансформаторного парку. Якщо на підстанції проводиться комплексний ремонт, то потрібно заміняти й інше обладнання. Наприклад, вводи, вони бувають дорогі, зате надійні й потребують менших витрат у процесі експлуатації. Є й дешевші, які мають менший термін служби і вимагають більших експлуатаційних витрат. І є вводи старих типів, які використалися раніше. Вибір робиться з врахуванням фінансових можливостей компанії.

При модернізації, реконструкції та ремонті потрібно розділяти обладнання за типами, бо кожен з них має свої нюанси, й оптимальні рішення. Ось скажімо, вакуумні вимикачі, фірми-виробники не тільки виготовляють комплектні розподільні пристрої, а й проводять модернізацію існуючого обладнання. Тобто, компанії мають вибір. Це абсолютно правильний підхід, бо кожен визначається, що йому важливо, скільки готовий витратити грошей, і що планує робити завтра.

Перехід на нове обладнання проводиться тоді, коли на підстанції рішилися на комплексний капітальний ремонт або реконструкцію. Робиться все необхідне, щоб до цього питання впродовж тривалого часу вже не повертатися. У першу чергу вирішуються більш важливі проблеми, а потім решта. Коли йдеться про заміну обладнання потрібно враховувати два аспекти: стан існуючого обладнання і фінансові можливості. У кожній компанії холдингу є план модернізації й реконструкції які зазвичай, проводяться за рахунок інвестиційних коштів і план капітальних ремонтів - виконується за рахунок ремонтного фонду компанії, який залежить від її фінансових можливостей.

Капітальні ремонти, трансформаторного обладнання, обсяги більші, проводяться з урахуванням реального стану обладнання і насамперед на тих об`єктах, які є критичними. Все, що стосується реконструкції й модернізації, входить в плани розвитку компанії й виконується на об`єктах, які мають перспективу, або на яких змінюється навантаження. З урахуванням цих планів складаються програми закупівель.

Що купувати?

Чим керується енергокомпанія при закупівлі обладнання? Найперше, це ціна обладнання і його технічні характеристики. Цей аспект може працювати по-різному, залежно від того, де це обладнання буде встановлене, наскільки критичне його використання. Якщо це критичний об`єкт, то не так важлива ціна як технічні параметри обладнання, які впливають на надійність електропостачання.

Конкретне рішення враховує й маркетинговий аспект. Тобто коли йдеться про довгострокове співробітництво з постачальником, який робить цінові поступки, то треба питання технічної політики узгоджувати з питанням відносин з партнером.

Буває й третій варіант, коли конкретний керівник каже: „Я буду працювати із цією фірмою”. Цей підхід ґрунтується на інтуїції або особистих відносинах. Але для проведення загальної політики, такого підходу треба уникати.

Наша політика така - замикатися на одному виробнику не можна, який би він не був добрий. З іншого боку, розводити багато різних типів обладнання немає рації, бо необібратись проблем з його експлуатацією. Як вирішити цю проблему? У конкретній компанії повинно бути 1-2, у крайньому випадку -3 типи однакового обладнання, щоб спростити експлуатацію та мати змогу порівнювати обладнання різних виробників між собою. З трансформаторами ситуація складніша, бо в Україні лише один завод, а закуповувати у Москві або в Тольяті - це додаткові проблеми. Коли є один монополіст, то нікуди не дінешся: ми змушені погоджуватися з їхніми цінами та умовами. Наприклад, з термінами постачання. Якщо ми заплатимо заводу гроші сьогодні, то одержимо трансформатор через 4-5 місяців, адже завод просто фізично не може виконати замовлення, не закупивши матеріалів і комплектуючих і не запустивши виробництво. Специфіка цього виробництва така, що воно не працює на склад, усе запускається з нуля. І така практика на заході стала нормою. Наприклад, якщо ми закуповуємо вводи АВВ, то спочатку платимо гроші й тільки через 4 - 5 місяців вони нам їх постачають.

При виборі обладнання намагаємося проводити таку тактику роботи з виробниками: нас цікавлять не характеристики обладнання, а конкретні місця його впровадження й експлуатації. Якщо такої експлуатації немає, то ми, як правило, не беремо нічого або беремо це обладнання безкоштовно, певний час експлуатуємо, а потім приймаємо рішення: купуємо, або не купуємо, велику партію. Інші варіанти для нас неприйнятні. Це пов`язано зі специфікою наших мереж та обладнання з яким воно стикується. Нове обладнанням може не стикуватися з вже встановленим, у результаті чого можуть виникнути проблеми експлуатації, технічної підтримки тощо. Насамперед, це стосується будь-якого закордонного обладнання. Не всі закордонні компанії мають представництва в Україні, а якщо й мають, то часто їхні фахівці не можуть оперативно відповісти на всі питання. Це не значить, що закордонне обладнання погане, просто є проблема його стикування з нашим, яке має свої властивості й характеристики. За надійністю та якістю виконання, закордонні взірці безумовно кращі. Та й у ціновому співвідношенні вони не набагато дорожчі. З вітчизняним виробником працювати, звичайно, простіше його фахівці знають всю специфіку, оперативно вирішують будь-які питання – виробник поруч, він зацікавлений в продовженні довготермінового співробітництва. Щоправда, є й кілька проблем пов`язаних з вітчизняними виробниками. Найбільша - це високі ціни, неспіввідносні з характеристиками. Це стосується обладнання РЗ і А, пристроїв телемеханіки, автоматики. Його спектр, якість, характеристики, можливість стикування із уже існуючим обладнанням ще не достатні, а тому воно не конкурентноздатне, сервіс також не завжди належного рівня. Дуже мало вітчизняних підприємств пропонують комплексне рішення проблеми автоматизації.

І обслуговування

Нині гостро постало питання культури експлуатації. Як її підвищити? Це, передусім, підготовка висококваліфікованих кадрів. Комплексно це проблема не вирішена. До 60% випускників ВУЗів не ідуть працювати за фахом, через не зацікавленість як фінансово, так і самою роботою в енергетиці.

Інший, західний підхід, до подолання проблеми, це створення настільки простого в експлуатації обладнання, щоб не було потреби у високій кваліфікації. Нове обладнання має потребувати менших експлуатаційних витрат, необхідні інші підходи до обслуговування складного обладнання - орієнтація на сервісні центри, спеціалізовані компанії. Наприклад, нині потрібна фірма, яка б займалася комплексною діагностикою маслонаповненого обладнання, маючи для цього повний спектр приладів. Її фахівці могли б, з певною періодичністю проводити всі необхідні виміри, випробування, аналізи і видавати висновок про стан певного обладнання. Аналогічні фірми могли б займатися комплексним капітальним ремонтом обладнання.

Є й третій підхід, у який треба вкладати багато грошей, а тому він нині не задіяний. У нове обладнання слід встановлювати елементи діагностики й автоматики, щоб з обладнання знімати більше інформації про його стан і передавати її на верхній рівень, де фахівці будуть спостерігати за розвитком ситуації й приймати відповідні рішення. Це також дозволить створювати бази стану обладнання, за якими можна спостерігати динаміку розвитку процесів і робити на її основі прогнози.

Всі ці проблеми можна скільки завгодно формулювати, та є два аспекти які заважають їх реалізації.

Перший пов`язаний з фінансами. Не буде в компанії грошей на модернізацію, проблеми залишатимуться. Тарифи на електроенергію вже давно заморожені, а компаніям не вистачає коштів. Якщо так триватиме далі, то проблема модернізації вже наступного року постане досить гостро.

Інший аспект - ставлення до цієї проблеми держави, зокрема міських і обласних адміністрацій та інших учасників ринку електроенергії. При реконструкції обладнання доводиться зіштовхуватися з величезною кількістю перепонів: узгодження на проведення робіт, відсутність планів перспективного розвитку та інші фактори, які залежать від державних посадовців.

м. Київ
Записав
Ярослав РОМАНИШИН

Теги та ключові фрази
експлуатація високовольтного обладнання на шляху прямування, Очікувані результати заміни не довантажених трансформаторів, замына обладнання пысля реконструкцыъ, заміна масляних вимикачів на вакуумні це капітальний ремонт чи реконструкція, модернізація обладнання передбачає, Вибір високовольтного обладнання, реконструкції обладнання вигідно чи ні, закупівля високовольтного обладнання, ремонт високовольтних електродвигунів в умовах заводу, Модернізація та реконструкція головної понижуючої підстанції


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
17.11.2010р.

Електричні щити 2

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

18.08.2010р.

Пристрій для плавного пуску електродвигуна

Одним із самих головних недоліків асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором є наявність у них великих пускових струмів. І якщо теоретично методи їх зниження були добре розроблені вже досить давно, то ось практично всі ці розробки застосовувалися дуже в рідкісних випадках

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.