Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
Стрімкий попит домогосподарств на «сонячну» електроенергію
23.10.2017р.

Цьогоріч уже 1200 родин перейшли на «сонячну»...

Важливість розширення співпраці з НАТО у напрямі зміцнення енергетичної безпеки
23.10.2017р.

Про це заявила заступник міністра енергетики та...

І села продають електрику державі…
20.10.2017р.

Більше двох сотень іранських сіл займаються...

«АББ» поставила рішення для сонячної енергетики в пустелю Атакама
20.10.2017р.

Компанія «АББ», провідний постачальник технологій,...

Буде побудована найбільша сонячна електростанція в Західній Україні
19.10.2017р.

У Закарпатській області в селі Тийглаш будують...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

3179
04.02.2009р. |
Гармонійне єднання з природою – насамперед!

За оцінками фахівців атмосфера нашої планети складається з величезної кількості рухливих тонн повітря (5,5x1015 т.), і при цьому вони з великим жалем висловлюються про мізерність користі, яку людство нині з них отримує. Щоб якось підступитися до цього природного багатства, вишукуються його родовища, подібно до того, як це робиться під час пошуку корисних копалин у надрах землі. Це, зазвичай, берегові й мілководні ділянки морів і океанів, окремі райони гір.

Вважається, що потужність вітрового потоку зростає пропорційно до кубу його швидкості. Тому для ефективної роботи вітроенергетичної станції (ВЕС) першорядне значення має вибір місця (майданчика), на якому вона буде розташована. На мій погляд, такий підхід до вирішення вітроенергетичної проблематики виглядає майже безглуздо, тому що сонце, нагріваючи будь-які ділянки земної поверхні, породжує конвекцію повітряних мас (вітрів) різного масштабу. Серед них слабкими вітрами вважаються вітри швидкістю 0,6-5 м/с. Технологія, розроблена мною, дає змогу використовувати вітер з швидкістю такого діапазону. А це означає, що необов'язково їх десь шукати - вони навколо, ми серед них живемо, у них перебуваємо. Словом, родовища заповітної копалини (вітри) великі (повсюдні), а їх запаси величезні. Їх не потрібно відвойовувати в матінки-природи, вона їх щедро нам дарує! Моє «ноу-хау» повністю засноване на гармонійному єднанні з нею. Вітроенергетичні установки (ВЕУ) можна встановлювати де завгодно: у відкритому полі, на плавучих платформах і кораблях, вентиляційних коридорах і на дахах будівель, на окремих вишках, аби тільки дотримувалася одна єдина умова - вони (ВЕУ) повинні бути розташовані „під сімома вітрами”, тобто їм неповинні заважати складки місцевості, штучні споруди, дерева й сусідні ВЕУ.

Рис. 1. Вітросилова установка 45 кВт на щоглі-опорі висотою 12 метрів у стадії незакінченого будівництва (між ярусами немає проміжних щитів і немає щитів по краях). Нагорі видно модель вітроприймача із двойним флюгером.

Відзначу, що такі установки взагалі можуть працювати за безвітряної погоди. Хоча, звичайно, навіть мінімальний вітер значно спрощує як саме завдання використання повітряного потенціалу, так і конструкцію ВЕУ.

Як підтвердження такого безвітряного варіанта існують конструкції (установки), у яких швидкісний тиск вітру (вітробійність) створюється штучно. Так, є запатентоване технічне рішення (Німеччина), яке мають намір практично впровадити Австралія й Китай. Це сонячна електростанція (СЕС), що складається з порожнистої вежі (труби), розташованої в центрі скляного колектора сонячної енергії (теплиці) у формі купола діаметром 7 км. Діаметр вежі в основі повинен скласти 130 м, а її висота 1 км. Повітря поза колектором всмоктується самостійно, без яких-небудь технічних пристроїв, в ньому воно нагрівається сонцем і далі всмоктується у високу вежу за рахунок потужної сили тяги зі швидкістю 15 м/с, пускаючи в хід 32 турбіни. Потужність такої СЕС - 200 МВт, що дозволить забезпечити електричною енергією 200 тисяч будинків. Цікаво, що у цьому проекті враховано й екологічний ефект. Буде усунено викид в атмосферу 800 тисяч тонн шкідливих газів, які звичайно утворюються при роботі вугільних або мазутних електростанцій! Але цей проект має й дуже істотні недоліки:
- блокується значна земельна територія;
- велика матеріало- і трудомісткість у його здійсненні, а отже, досить тривалий термін його окупності.

Взагалі, вважається, що будувати труби висотою понад 150 м економічно невигідно, оскільки з подальшою висотою значно підвищується їхня будівельна собівартість.

Проте проект чудовий своєю притягальною оригінальністю: ВЕУ може працювати при безвітряній погоді з великою ефективністю. Він надихнув мене на пошуки більш компактних, простих і дешевих конструкцій ВЕУ.

При цьому я використовував різні методи наукового пошуку, у тому числі метод аналогій. Відомо такий музичний інструмент, як трембіта, на якому гуцули створюють свою чарівну музику, сягає у довжині 3 – 4 м. його незручно під час гри тримати в руках. Для усунення цього недоліку, особливо коли духові музичні інструменти стали виготовляти з міді, довжину трембіти почали зменшувати, створюючи таким чином нові інструменти. Спочатку згинали у вигляді зиґзаґа, а потім затвердилася форма труби, зігнутої удвоє і більше. Таке рішення прийняли із суто «практичних» міркувань, щоб полегшити музикантові втримувати важкий інструмент.

Рис. 2. Вітросилова установка 45 кВт із вітроприймачем і флюгером на термокамері

Інший приклад - це досвід з використанням димооборотів у конструкціях звичайних цегельних печей на твердому паливі (дровах, вугіллі). Тут так само, як і в духових інструментах, з метою компактності й зручності часто застосовують багатоходові димові канали (димоходи), які влаштовують у корпусі печі для пропускання димових газів з пальника (де спалюють паливо) у димар. При цьому гази можуть зустрічати на своєму шляху великий опір, до того ж такі печі, зазвичай, вертикальні. Щоб перебороти цей опір, необхідна більша тяга, точніше, сила тяги печі, яку можна отримати збільшуючи висоту димаря, що не завжди можливо, або за рахунок підвищення температури газів, що відходять. Аби розв’язати таку ситуацію, часто в суміжній стінці пальника і останнього оберту димоходу при виході його в димар роблять наскрізні отвори - шнури перерізом 1/2 х 1/2 цегли. Так частина газів спрямовується в шнури, тобто прямо у димар. При цьому сила тяги у печі збільшується, підсмоктування повітря зростає - збільшувати висоту самої труби непотрібно. Ще один дуже важливий момент. Вітер теж впливає на тягу в димарі. Якщо він проходить біля димаря горизонтально, то відбувається розрідження біля його оголовка, й димові гази буквально «висмоктуються» з димоходу.

Слід зазначити, що сучасні конструкції як музичних інструментів, так і опалювальних печей, з їхнім досвідом експлуатації - це результат творчої й винахідницької діяльності багатьох поколінь людей. Перейнявши в них естафету, я продовжую цей процес. Тому немає потреби будувати архівисокі труби подібно до тих, які планують будувати в Австралії та Китаї, немає потреби будувати такі гігантські колектори (теплиці) сонячної енергії! Все повинне бути компактним, простим і зручним в експлуатації.

Як вже повідомлялося у попередніх статтях «Гармонійне єднання із природою - насамперед!» в «ЕлектроТЕМІ» № 11 - 13, одна з моїх заявок на «ноу-хау» з назвою «Вітровий приймач для ПВД» перебуває на експертизі в Українському інституті промислової власності. Тепер інститут надіслав мені письмове рішення про видачу патенту.

Один з варіантів вітроприймача (ВП складається із вхідного розтруба з напрямним щитом, центральної частини й термокамери з флюгером нагорі. Вхідний розтруб ВП автоматично повертається назустріч набігаючому повітряному потоку (вітру), який, прокрутивши турбіну, надходить у термокамеру. Її конструкцію складає багатоходовий канал на зразок димового в сільській грубці, тільки довший й розміщений горизонтально. Його довжина може становити десятки й сотні метрів. Він може бути сконструйований зі звичайного бляшаного короба, який використовують у системах вентиляції. Певним чином розміщений, він утворює термокамеру, зовнішні сторони якої потрібно утеплити. Таке рішення передбачає мінімум матеріалоємності й трудових витрат, а ефект максимальний. От так можна створити будь-яку силу тяги. Повітряним стовпом можна керувати, як це робить, наприклад, музикант на духовому інструменті. Крім того, якщо ежектувати у певному місці повітропроводу термокамери теплову енергію, то сила тяги значно збільшитися.

Увесь винахід продумано до деталей, які я не розголошую з огляду на таємність інформації. Я міг би запатентувати й інші свої винаходи, але не роблю цього, бо дуже дорого обходиться кожен патент. До того ж експерти в патентних відомствах не завжди схильні чесно виконувати свій службовий обов’язок. Є випадки (спроби) незаконного привласнення моїх технічних рішень.

Аркадій Степанчук

За матерілами Всеукраїнської галузевої газети "Деревообробник"
derevo.com.ua

Теги та ключові фрази
саморобні електро винаходи, "єднання з природою", саморобні гідроелектростанції, повітрянна електростанція своїми руками, саморобні мінігідроелектростанції, міні гідроелектростанції своїми руками, вітро електро станції своїми руками, як виготовити саморобну міні гес, proposition rubrik 195, www.proelectro.info 4130
Більше статей за тегами


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
17.11.2010р.

Електричні щити 2

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

18.08.2010р.

Пристрій для плавного пуску електродвигуна

Одним із самих головних недоліків асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором є наявність у них великих пускових струмів. І якщо теоретично методи їх зниження були добре розроблені вже досить давно, то ось практично всі ці розробки застосовувалися дуже в рідкісних випадках

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.