Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
«Штучне сонце» потужністю у 10 тисяч разів більше природного світла
28.03.2017р.

Німецькі вчені створили «найбільше у світі штучне...

Збудують 10 МВт-ну сонячну електростанцію
27.03.2017р.

У Херсонській області поблизу селища міського типу...

До Єврокомісії з приводу будівництва ГЕС на Дністрі
27.03.2017р.

Україна і Молдова намірені впродовж місяця...

Boeing 737 хочуть замінити на електричний лайнер
27.03.2017р.

Стартап Wright Electric розробляє електричний літак для...

Законопроект про Фонд енергоефективності пройшов перше читання
21.03.2017р.

Народні депутати України підтримали у першому...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

9475
07.12.2009р. |
Мідний дріт

Сучасний світ немислимий без «магістралей» для потоків електронів – без дроту. Дріт є одним з чинників нинішнього рівня технології - раціоналізації комплексних виробничих процесів шляхом автоматизації із застосуванням агрегатів із числовим керуванням, технологічних виробничих процесів з комп'ютерним спостереженням і блискавичного зв'язку систем розробки, виробництва й керування. Тож створення дроту можна поставити в один ряд з важливими відкриттями людства.

У цьому контексті варто задуватися про те, що ймовірно першим металом, який відкрила людина, був електропровідний матеріал. «Майже всі застосовувані в промисловості основні матеріали й способи їхньої деформації людина використовувала спочатку для виготовлення художніх виробів», - констатував учений Кирил Стенлі Сміт з технологічного інституту в штаті Массачусетс (США). Орнаменти з міді робили ще до використання цього металу для зброї.

У розвитку й сучасному застосуванні електрики вирішальну роль зіграла мідь. Учені вважають, що вона була знайдена в країні курдів у Північному Іраку в той час, коли самостійне мислення призвело до спостережень за явищами природи і коли вже не випадок, а планування й робота стали основою людського існування. Перш ніж люди навчилися отримувати чисту мідь із руди шляхом нагрівання й виплавлення, пройшло кілька тисяч років. Вважається, що до початку ІІІ сторіччя до н. е., ковалі усе ще обробляли молотками самородну мідь. Але є й ознаки того, що використовувалися також жар і полум'я, під впливом яких орнаменти й зображення набували більш витончених форм. Тепер від плавлення до розливання розплавленого металу було вже недалеко.

Сьогодні мідь переважно виготовляють так званими «сухим» і «мокрим» способами.

Дріт

Історія дроту також тягнеться з далекого в минулого. У той час ще й не думали про застосування його в промислових цілях, як сьогодні для виготовлення кабелів. Тоді його використовували переважно для виготовлення художніх виробів. Виготовлення дроту було пов'язане з великими труднощами. Це робили або за допомогою ковальських молотів (молоток і ковадло з каменю), повільно перетворюючи штангоподібні злитки у форму витонченого дроту, або коваль спочатку вибивав із плоских литих деталей пластинки, щоб потім розділити ці «аркуші» на тонкі смуги (дріт).

Перші джерела свідчили про «волочіння» дроту, датовані IV ст.. до н. е. Йдеться про холодне волочіння, тобто дріт певного перетину після кування протягували через поступово зменшувані отвори в кам'яних плитах. При цьому людина стояла на похилій плиті, встановленій з однієї сторони на колоді, і працювала, використовуючи тільки свою фізичну силу. Волочіння дроту вручну проіснувало аж до XIV ст., коли ковалі дроту були поступово замінені волочильниками. Є припущення, що в 1351 році в м. Аугсбургу жили ремісники цієї професії. Цих волочильників дроту у народі називали «трясунами», оскільки при роботі вони сиділи на свого роду «гойдалці», використовуючи для волочіння через отвори у верстаті силу ваги й махову (відцентрову) силу власного тіла. Пізніше «гойдалку» приводили в рух за допомогою важеля водяного колеса, але, як і колись, роботу виконували руками й кліщами.

Прокатування

Матеріал, призначений для виготовлення дроту, готується із блоків або попередньо виготовлених шляхом гарячого прокатування прутків з калібруванням 5-8 мм. – це так звана «катанка». При цьому напружені металеві прутки проходять між двома обертовими валками із чавуну й сталевого литва. Діаметр отвору між валками менший, ніж діаметр матеріалу, який прокатується. Діаметр готового продукту можна задати шляхом регулювання верхнього валка.

Прокатний матеріал у вигляді блоків або слябів подається на роликах до валків, захоплюється ними й, протискуючись між роликами, набуває відповідного розміру. Залежно від бажаного зменшення розмірів цей процес повторюється при усе більш зближених роликах кілька разів або ж застосовується прокатний стан, на якому ця операція відбувається по щаблях.

«Гуркіт»

Ця назва відображає шум, що супроводжує процес обробки. На катанці від дії жару й повітря утворюється окалина, що представляє собою порівняно вільний окисний шар. Цей небажаний шар видаляють із поверхні в процесі протравляння з використанням розведеної кислоти для розпушення окалини й наступного її струшування на «гуркітливому» стані. Йдеться про свого роду балансир. З одного боку укладають моток катанки, з іншого боку є пристрій, що приводиться від стрічкової передачі й сприяє поперемінному підійманню й опусканню балансира. При цьому моток катанки з гуркотом ударяється й через постійну тряску скидає окалину. Залишки кислоти усуваються потім вапняною водою.

Нині переважно застосовується принцип світлого відпалювання. Суть його полягає в тому, що відпалюваний матеріал обробляється під оболонкою, яка містить захисний газ (наприклад, азот) або водяну пару.

Волочіння

«При волочінні довга заготовка пропускається через фасонний протяжний інструмент, зменшуючись при цьому в перетині. Інструмент може бути нерухомою волочильною матрицею або волочильними роликами, що представляють собою два або декілька вільно обертових елементи. Загострений кінець заготовки протягають через волочильний інструмент і, завдяки витяжному зусиллю, відбувається волочіння. У фільєрі – зоні деформації волочильної матриці – діють осьові розтяжні зусилля й радіальні зусилля стискування, які значно вищі від розтяжних. Питома сила розтягання або напруга при розтяганні в деформованій катанці обмежує показник деформації за кожний прохід, тому що у волочильному матеріалі необхідно уникати як пластичних розтягувань, так і розривів.

Питоме зусилля при витяжці завжди нижче від границі текучості деформованої заготовки. На граничних поверхнях між заготовкою та інструментом виникають зусилля тертя, що призводить до зношування інструмента...».

Наведене вище - це витяг із праці авторського колективу: професор Л. Еберлейн, професор Ханс Іоахім Кюне, доцент А. Нойбауер.

Волочіння дроту

Основа цієї технології така сама, як і в часи волочильників, що жили до нашої ери й використовували для цього силу своїх м'язів. Нині застосовують волоки, що мають конічно розташовані, зменшувані в перетині отвори й силове пристосування, яке протягає дріт у холодному вигляді поступово через фільєри, поки перетин матеріалу не досягне заданого.

Лудіння мідного дроту

При застосуванні ізоляції з гуми як покриття для дроту, з метою захисту міді від домішок (сірки), що містяться в гумі, використовують олово. Загалом олово служить покриттям дроту з метою захисту від впливу повітря, води й слабких кислот. Лудіння мідного дроту відноситься також до волочильного виробництва. Розрізняють два способи лудіння – вогневий і електролітний. При вогневому лудінні після волочіння готовий мідний дріт занурюють у розплавлене олово. Але спочатку дріт проходить через очисну ванну, а потім надходить у ванну із флюсом, де є неметалеві добавки, які слугують, з одного боку, для видалення з поверхні дроту залишків окисних плівок, а з іншого – сприяють тому, щоб у ванні для лудіння був краще розподілений по поверхні нанесений на неї шар. Після цього матеріал проходить через розплавлене олово.

При електролітному лудінні (гальванічному) на мідний дріт, що діє як катод, наносять шар олова після очищення дроту розчином, що містить олов'яні солі. Товщина шару, що наноситься, визначається вибором швидкості проходження дроту через середовище й силою струму.

Мідний дріт без вмісту кисню при застосуванні обох способів лудіння (вогневого й електролітного) при добрій структурі поверхні має гладке й однорідне олов'яне покриття.

«Лак надає стійкість»

Це одна з «маленьких революцій» в електротехніці, а точніше, у техніці ізолювання. Вона відбулася на початку «золотих двадцятих років». А до цього треба було ізолювати мідний дріт для виготовлення котушок як складових частин електромагнітів, використовуючи такі ізоляційні матеріали, як шовк-сирець, бавовна, лляне полотно, папір, що призводило до укрупнення котушок. Тепер же вдалося накласти на найтонший дріт ізоляцію зі спеціального лаку. Ці добре ізольовані провідники відкрили широкі можливості для техніки намотування дроту. Котушки стали маленькими й легкими, що дало змогу використовувати їх у порохотягах, пральних машинах і холодильниках, міксерах і телевізорах, програвачах, електробритвах, сушильних апаратах для волосся, дверних дзвінках, автоматах коридорного освітлення, слухавках, вимірювальних приладах тощо.

За матерілами Всеукраїнської галузевої газети "Електротема"

www.eltema.com.ua

Теги та ключові фрази
спосіб нагрівання дроту, чи знаходиться в телевізорі мідний дріт, історія винекнення мідного дроту, історія мідного дроту, що таке дріт, ЩО БУДЕ ЯКЩО НАГПРІТИ МІДНИЙ ДРІТ, стаття про використання дроту, ці може бути пожар коли разом алюміневий і мідний дроти разом, РЕАКЦІЯ НАГРІВАННЯ МІДНОГО ДРОТУ, Дріт пломбувальний мідний


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
17.11.2010р.

Електричні щити 2

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

18.08.2010р.

Пристрій для плавного пуску електродвигуна

Одним із самих головних недоліків асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором є наявність у них великих пускових струмів. І якщо теоретично методи їх зниження були добре розроблені вже досить давно, то ось практично всі ці розробки застосовувалися дуже в рідкісних випадках

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.