Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
Енергохаб Литви, Польщі й України забезпечить незалежність від Росії
14.11.2018р.

Створення Східноєвропейського енергетичного хабу...

Представлено надзвичайний концептуальний електроспортбайк
14.11.2018р.

Тайванська фірма «Kymco», що випускає скутери,...

Обсяги виробництва на підприємстві «Південкабель» збільшились на 40%
13.11.2018р.

Продукція, яку випускає харківський завод,...

Міністр енергетики США: Малі модульні реактори – перспективний проект для України
12.11.2018р.

США вважають можливим подальший розвиток в Україні...

Будують першу таку сонячну електростанцію…
12.11.2018р.

На території Семенівської об’єднаної...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

5278
23.12.2009р. |
Тепло, щo під ногами

Електрообігрівання підлоги – ще один штрих до поняття «сучасне комфортне житло». І хоча оснащення теплими долівками квартир, офісів ще не набуло такого масового поширення, як, приміром, встановлення євровікон, але до того йде. Аби прагнення «Теплу підлогу – в кожен дім!» втілилося в реальність, виробникам таких обігрівальних систем потрібно вдосконалюватися насамперед в підвищенні їхньої експлуатаційної надійності та зниженні енергозатратності.

Безперечно, над цим вони працюють. Розмова про конкретні здобутки конкретного виробника із менеджером київської компанії «Розумний Дім» Євгеном Білозерцевим, який знається на проблематиці галузі, якраз і лягла в основу публікації.

Розпочати, напевно, треба з того, що будь-яка кабельна система «тепла підлога» складається із двох частин: як не дивно, холодної (тієї, що під'єднується безпосередньо до живлення й терморегулятора) й гарячої – власне нагрівального елемента. Ці дві частини з’єднуються між собою при монтажі «теплої підлоги» за допомогою муфти. Найчастіше вона і є слабкою ланкою таких нагрівальних систем. У 90% випадків виходу з ладу «теплої підлоги» причина якраз у муфті. Чомусь виробникам довго не вдавалося зробити достатньо герметичною, а вона ж весь час перебуває в агресивному середовищі.

- У нагрівальних систем Nexans нового покоління від однойменного норвезького виробника, які поставляємо на український ринок ми, такої ненадійної муфти нема, - пояснює менеджер. – Замість неї є так званий сплайс, що виконує роль з’єднувального елемента. Спаювання двох провідників гарячої й холодної частин (резистивного хромонікелевого нагрівального провідника та мідного провідника кабелю живлення довжиною 2,25 м) у нашому випадку відбувається в заводських умовах. Тобто при укладанні кабелю нема потреби спаювати холодну й гарячу частини, накладати ізоляцію тощо. Місце такого з’єднання вже на етапі виготовлення кабелю «впаковується» в його оболонку.

А загалом конструкція одножильного кабелю, приміром TXLP/1, така: нагрівальний провідник ізолюється зшитим вулканізованим поліетиленом, який не горить; поверх ізоляції протягується восьмижильний провідник заземлення із лудженої міді; наступний шар – захисний екран у вигляді суцільної алюмінієвої трубки; зовнішня оболонка із ПВХ синього кольору, котра стійка до ультрафіолетового випромінювання. Вона здатна витримати 60-градусну температуру – максимальну для теплих підлог. А що стосується стійкості до ультрафіолетового випромінювання, то ця характеристика стає актуальною, коли нагрівальні кабелі використовуються системи, покликані запобігати обледенінню дахів. У комплексі система захищена ще й від електромагнітних випромінювань та локального перегріву - в разі неякісно виконаної стяжки резистивний дріт не перегорить в місці перегрівання. Якщо при заливанні стяжки довкола кабелю утворюються пустоти, в тих місцях і ймовірні локальні перегрівання. Так от алюмінієва оболонка «розвантажує» місця скупчення зайвих градусів, розганяючи їх вліво-вправо по своєму тілу сантиметрів на тридцять. Алюмінієва оболонка одночасно виконує й іншу захисну функцію: вберігає нагрівальну жилу від механічних пошкоджень та проникнення вологи. Статистика свідчить, що 10% випадків пошкодження теплих підлог сталися через проникнення всередину кабелю вологи. Nexans-системи від цього убезпечені надійно.

Одножильний кабель, неважко здогадатися, пролягає всім маршрутом обігрівання і другим кінцем повертається до муфти з’єднання. У нього довжина «холодних» кінців, як зазначалося, 2–2,5 метра. У двожильному, скажімо,TXLP/2R, розжарюються паралельно два нагрівальних дроти, в кінці вони з’єднуються, утворюючи замкнуте електричне коло. Двожильні зручніші для монтажу якраз через те, що не треба другий кінець вести до муфти для замикання електричного кола, бо вонимають один «холодний» кінець для під'єднання електроживлення. Ще одна їхня перевага в тому, що значення магнітного поля зведене до нуля.

Принагідно зазначу, що в екранізуючо-захисній алюмінієвій та ПВХ-захисній оболонках нагрівальних систем Nexans не лише вся резистивна жила та з’єднувальний сплайс, а й «холодний» дріт, яким підводиться живлення. Продавці таких теплих підлог обов’язково похваляться, що кабель Nexans із «пам’яттю», тобто здатен тримати кут згинання, що зручно при монтажі. Справитися з ним може один робітник. При монтажі інших систем потрібні принаймні чотири руки: один робітник фіксує місця згинання, інший – прокладає кабель далі.

Лише кабелем не обійтися

Тепла підлога може бути як основним джерелом обігрівання приміщення, так і додатковим обігрівачем, тобто гріти лише долівку. Від цього залежить густота кабельних «доріжок» у стяжці, або кроків укладання. Що їх більше, то гаряча частина довша, і тим потужніша вся система. Якщо підлозі належить все приміщення обігрівати, проміжки між витками кабелю незначні – 5–7 сантиметрів, що є доволі щільним кроком укладання. Що ж до товщини кабелю, то у норвезького виробника, чию продукцію представляє ТОВ «Розумний Дім», в одножильному виконанні вона 6,5 мм, двохжильний товстіший.

Під'єднувати систему «тепла підлога» до джерела живлення, як ми довідалися рекомендується не вмикати, приміром, через розетку, як телевізор чи праску, а за допомогою автономної проводки з окремим запобіжником на розподільному щитку.

- Важливим допоміжним пристроєм для системи «тепла підлога» є терморегулятори, за допомогою, яких, зрозуміло, виставляється температура нагрівання, - посвячує далі в тонкощі своєї справи Євген. – Бувають механічні, тобто ручного управління. Вони прості: тумблери «ввімкнути-вимкнути», шкала температурних градацій – від нуля до 40 градусів – та ручка перемикача. «Зчитує» температуру нагрівання підлоги датчик, який є невід’ємним елементом терморегулятора. При монтажі його прилаштовують десь посередині площі, що обігрівається, між витками кабелю. У регуляторів більш досконалих моделей як такого датчика нема, тож жодного механічного вловлювача температури при монтажі не треба вживлювати під покриття долівки. Та це не означає, що його взагалі нема. Його роль виконує інфрачервоний промінь, що з терморегулятора спрямовується на середину підлоги і повідомляє електронний регулятор рівень її прогрівання. Якщо температура відповідає виставленому рівню, обігрівання припиняється, якщо доходить до нижньої позначки діапазону, «тепла підлога» знову вмикається.

Часто користувачі починають з простіших регуляторів температури із вмонтованими під настилом датчиками. Їх вставляють в гофровану трубку, аби в разі поломки витягти з-під настилу й замінити справним. Якщо ж із якоїсь причини така операція неможлива, то замінюють весь терморегулятор, встановлюючи той, що «обмацує» підлогу інфрачервоним променем.

І ще кілька слів про найдосконаліший клас терморегуляторів – які програмуються (наприклад, ОСС2-1991 з датчиком температури підлоги чи ОСD2 -1999 з датчиками температури підлоги та повітря). У них дві програми: на п’ять робочих днів й окремо на вихідні. В кожній програмі чотири позиції – ранок, день, вечір, ніч. Ви можете на ранок, коли збираєтеся на роботу, запрограмувати вищу температуру обігрівання, на день, коли нікого нема вдома, знизити її, на вечір знову регулятор повинен бути готовим збільшити обігрівання. На ніч, зрозуміло, знову можна «зменшити оберти».

Для кожного окремого приміщення потрібна як автономна система «тепла підлога», так і окреме підведення живлення та свій терморегулятор. А от що до розподільних щитків, то один може «обслуговувати» й кілька автономних обігрівальних систем. Як було сказано, сумарна потужність не повинна перевищувати 3,5 кВт, якщо ж вона буде більшою - без встановлення додаткового щитка не обійтися.

Норвежці-виробники стверджують, що їхні «теплі підлоги» грітимуть вам оселю і душу безвідмовно понад 60 років, але їх ні київські представники скромніші – дають гарантії п’ятнадцять років. Якщо при ремонтних роботах в будинку кабель «теплої підлоги» в якомусь місці пошкоджено, його можна відновити. За допомогою спеціального приладу – тепловізора – знаходять ушкоджене місце і лагодять його за допомогою з’єднувальної муфти.

Вимоги до стяжки

- Чи є якісь особливі вимоги до стяжки, яка покриває систему «тепла відлога»?

- До матеріалу для стяжки жодних особливих вимог нема. А от щодо її товщини є. Якщо залити стяжку сантиметрової товщини і покрити плиткою, рівномірного прогрівання підлоги не буде: в одному місці вона буде теплою, в іншому - ні. Пояснення таке: тепло від нагрівального кабелю піднімається вгору конусоподібно. При малій товщині стяжки верхні краї сусідніх теплових конусів не перетинаються, утворюючи зони непрогрівання. А от трисантиметрової висоти стяжки достатньо при семисантиметровій відстані між витками кабелю, аби крайні промені сусідніх конусів перетиналися на поверхні стяжки, не залишаючи непрогрітих ділянок. Здавалося б, парадокс: краще прогрівається не тонший шар стяжки, а товстіший. Але що більші відстані між витками, то товстішим має бути шар стяжки – така фізична закономірність.

Якщо ж нема можливості нарощувати товщину стяжки, доводиться замість кабелів, про які ми говорили, використовувати нагрівальні мати. Це той же нагрівальний кабель, вплетений в тонку гнучку самоклейку сітку з армованого пластику. Їх настеляють тонким шаром поверх чорнової стяжки – вони обігрівають безпосередньо покриття підлоги – плитку чи паркет. Це задоволення дорожче, але якщо нема іншого виходу… Коли на стяжку стелиться плитка, то для кращої тепловіддачі бажано користуватися спеціальними марками церезиту для теплих підлог.

У родині Nexans є й інші

Я звернув увагу, що, крім основних круглих кабельних систем «тепла підлога», «Розумний Дім» пропонує й плоскі. Мій співбесідник назвав їх саморегулювальними. Вони використовуються не так для обігрівання підлоги, як для допоміжних цілей.

- Для прикладу, такі кабелі можуть обігрівати взимку зовнішню частину зливної труби в приватному будинку. Подібний елемент зазвичай підземного водо- чи каналізаційного відведення і за сильних морозів може обмерзати. Таке обігрівання вберігає від цього. Характерна особливість такого виду обігрівального кабелю в тому, що він може використовуватися незначної довжини, але, мінімум, півтора метра. А саморегулювальними такі обігрівальні кабелі названі тому, що не потребують використання виносного датчика. Струмопровідні жили з’єднані між собою спеціальною матрицею, тепловіддача та вихідна потужність якої змінюються залежно від температури назовні. При підвищенні температури опір матриці збільшується, відповідно, тепловіддача та вихідна потужність зменшуються – і навпаки. Ці зміни відбуваються на окремих, навіть незначних ділянках кабелю, що забезпечує високу його надійність, довговічність та економічність. На відміну від системи «тепла підлога» він може при укладанні перехрещуватися, що не створюватиме зон локального перегрівання.

Є ще один різновид двожильних кабелів у сімействі Nexans - Defrost Snow TXLP/2R. Вони підвищеної потужності (до 28 Вт на погонний метр проти 17 Вт у «теплої підлоги»), призначені головним чином для зовнішнього використання. Приміром, можуть слугувати для підігрівання відкритих терас, вберігати доріжки та під’їзди до гаражів, дахів від обледеніння та бурульок.

Новинка в сімействі обігрівальних систем «тепла підлога» - кабель для сухого укладання, який не заливається стяжкою, а встановлюється поверх неї.

Рекомендації для монтажу

Чомусь споживачі вважають, що суттєвим недоліком системи «тепла підлога» є труднощі з її укладанням. Це помилкова думка, особливо коли йдеться про системи компанії Nexans її «тепла підлога» - як конструктор, що складається з окремих готових елементів. Їх необхідно встановлювати в певній послідовності.

Схема укладання

Укладати «теплу підлогу» краще не в готовій до новосілля квартирі, а ще на етапі будівельних чи ремонтних робіт - у момент заливання стяжки на чорнову підлогу.

На початку необхідно визначити схему розташування нагрівального кабелю, місце під'єднання його й термостата (терморегулятора), місце розташування датчика.

Установлювати «теплу підлогу» необхідно на площі, де нема сантехнічних приладів і меблів (не варто обігрівати поверхню, що буде заставлена меблями). Це дасть змогу заощадити на електроенергії, на монтажі й продовжить термін служби «теплої підлоги».

Теплоізоляція

Якщо в приміщенні із самого початку рівна долівка, на неї можна відразу укладати теплоізоляційний матеріал. Його обов'язково потрібно використовувати в тих випадках, коли квартира розташована на першому поверсі або нижнє приміщенні не опалюється. Без теплоізоляції від кабелю йде вниз до 30% тепла, а нагору – до 70%. За розрахунками фахівців, спеціальні матеріали істотно змінюють це співвідношення.

Закріплення кабелю

Для закріплення нагрівального кабелю, зазвичай, використовують монтажну стрічку або металеву сітку.

Монтажна стрічка має спеціальні елементи, за допомогою яких кріпиться кабель. Між теплоізоляцією й монтажною стрічкою рекомендується укладати алюмінієву фольгу, що рівномірно розподіляє тепло й слугує відбивальною поверхнею для теплового потоку.

До сітки кабель кріплять пластиковими хомутами. Крім того, сітка є додатковим армувальним елементом для цементно-піщаної стяжки й унеможливлює «провалювання» нагрівального кабелю в теплоізоляцію.

Монтаж кабелю

Укладати нагрівальний кабель рекомендується із заданим кроком (відповідно до розрахункової потужності «теплої підлоги» на квадратний метр), закріплюючи його до сітки або монтажної стрічки. Перед укладанням кабелю необхідно перевірити його опір.

Кабель виробництва Nexans має властивість запам'ятовування форми, як вже зазначалося, що значно спрощує монтаж.

Треба стежити за тим, щоб сплайс (splice) - місце з'єднання нагрівального кабелю й силового, - перебував у зоні заливання цементної стяжки на відстані 20–30 см від стіни й недалеко від місця під'єднання кабелю до термостата. Місце з'єднання нагрівального кабелю й силового бажано не згинати, а залишити прямим.

Установлення терморегулятора

Терморегулятор установлюється на стіні на рівні, зручному для користування ним, але бажано не вище 160 см від поверхні долівки. Якщо застосовуєте терморегулятор з датчиком підлоги, то майте на увазі:

- датчик треба розміщати на рівній відстані між двома витками нагрівального кабелю і якнайближче до поверхні підлоги;

- слід стежити, щоб при наступному заливанні цементним розчином трубка з датчиком не опустилася нижче встановленого рівня.

Заливання цементно-піщаним розчином

Перед заливанням стяжки необхідно перевірити опір змонтованого кабелю, переконатися, що сплайс перебуває в зоні заливання цементно-піщаної стяжки. Всю конструкцію заливають цементною стяжкою. Зазвичай, її товщина при укладанні на бетонні підстави становить 3–5 см. Розрівнювати розчин необхідно уздовж кабелю.

Після того, як розчин застигне, можна укладати покриття для підлоги: кахельну або кам'яну плитки, лінолеум, паркет або ламінат. Ламінований паркет не слід нагрівати вище 26 градусів.

При паркетному покритті існують обмеження потужності «теплої підлоги»: для паркету вона не повинна перевищувати 60–80 Вт/кв. м. Крім того, паркет необхідно добре висушити (до 4–6% вологості). Нагрівальний кабель можна вмикати тільки після остаточного затвердіння стяжки (через 20–30 днів - для бетону, через 7 днів - для мастики), інакше можливі тріщини у стяжці й навіть у покритті підлоги.

При встановленні систем «тепла підлога» для обігрівання дерев'яних долівок, зазвичай, використовують нагрівальний кабель питомою потужністю не більше 17 Вт/м при максимальній питомій потужності до 130 Вт/кв. м.

Щоб запобігти ушкодженню підлоги й розтріскуванню дерев'яного настилу, необхідно враховувати, що:

- питома потужність системи обігрівання дерев'яної підлоги не повинна перевищувати 130 Вт/кв. м.;

- товщина дерев'яного покриття теплої підлоги не повинна перевищувати: 22 мм для м'яких порід деревини (сосна, модрина тощо) й 24 мм для твердих порід деревини (дуб, бук тощо);

- у системах опалення приміщень із дерев'яними підлогами треба використовувати електронний термостат з датчиком температури повітря й датчиком температури підлоги, що обмежує максимальну температуру повітряної подушки під підлоговим дерев'яним покриттям до +40° С.

Рекомендації для розрахунків

Кабель для теплої підлоги постачається як закінчений виріб, і його не можна подовжувати або вкорочувати на місці монтажу. Перед купівлею системи варто визначити необхідну довжину, відповідно до його параметрів і необхідної потужності системи загалом. Фахівці провадять такі розрахунки залежно від площі й характеристики приміщення (вологе, житлове, кухонне), а також від призначення проектованої системи (буде вона основною чи додатковою).

Нижче наведені рекомендовані потужності залежно від типу приміщення:

- 120-130 Вт/ кв. м - кухня, житлові приміщення;

- 150 Вт/ кв. м - вітальня або інші приміщення, які мають більші тепловтрати;

- 150-200 Вт/ кв. м - ванна кімната, басейни або інші приміщення з підвищеною вологістю;

- 200-250 Вт/ кв.м - опалення приміщень, балкони;

- 250-300 Вт/ кв. м - сніготанення на похилих пандусах;

- 300-350 Вт/ кв. м - сніготанення на щаблях, пандусах, рампах.

Визначивши необхідну потужність Вт/ кв. м залежно від типу приміщення, робимо наступне:

1. Визначаємо площу обігрівання: від площі всього приміщення віднімаємо площу під меблі, сантехніку або інші предмети, під якими нема необхідності обігрівати поверхню підлоги.

2. За прайсом продавця вибираємо комплект «Тепла підлога», необхідний для обігрівання приміщення.

Для полегшення розрахунку використовуємо такі формули:

h=S/L, L=S/h, S=L x h,
де h - крок укладання, м,
S - площа укладання (обігрівання), кв. м,
L - довжина кабелю, м/п.

Відстань від краю площі, що обігрівається, до нагрівального кабелю повинна дорівнювати половині кроку укладання (h/2).

Анатолій Задорога, За матерілами Всеукраїнської галузевої газети "Електротема"

www.eltema.com.ua

Теги та ключові фрази
чи можна спаювати електричну теплу підлогу, обогреватель с металевою стричкою, ремонтні муфти для nexans, рецепт як наростити члена безплатно і безрегістрації, пристрій для спаювання лінолеуму, програма для зміни голосу на андроїд 2.3.6 самсунг с-5360, Viber,безплатні розмови,скачать на nokia c3, гріюча підлога, ціни на залиття стяжки, які кабелі потрібні для теплої підлоги


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
26.03.2010р.

Обмежники перенапруги нелінійні у районних і розподільних мережах

Вентильні розрядники, що застосовувалися раніше для захисту від перенапруг у районних і розподільних мережах, заміняють обмежники перенапруги (ОПН). Не маючи іскрових проміжків, ОПН ефективніше захищають електроустаткування від усіх видів перенапруг, які можуть виникнути в електричних мережах.

26.03.2010р.

Енергія, принесена вітром

Річний приріст енергії, одержуваної останнім часом у Європі за допомогою вітроенергетичних установок (ВЕУ), перевищує 30%. Настільки потужне зростання причинене збільшенням кількості подібних установок і підвищення їх потужності. Стрімкий розвиток технологій виробництва напівпровідників, зниження рівня втрат силових ключів і підвищення їх ефективності, поява нових засобів моделювання й проектування дає змогу створювати перетворювачі з унікальними техніко-економічними показниками.

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.