Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
Oбговорено проект Плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року в галузі енергетики
20.01.2017р.

Обговорення проведено за участю правління...

«Укрелектромаш» планує збільшити продажі утричі
19.01.2017р.

Харківський електротехнічний завод (ХЕЛЗ)...

Зупинки зі сонячними батареями і підігрівом
19.01.2017р.

Англо-американська компанія «CLA Urban International» планує...

На Буковині зведуть найбільшу некомерційну СЕС
18.01.2017р.

У буковинському селі Рукшин спорудять найбільшу...

Район віддав під сонячні електростанції 30 га
18.01.2017р.

У Барському районі на Вінничині встановили три...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

4758
03.06.2013р. |
Про нову Методику розрахунку плати за приєднання до електромереж

Під’єднання нових споживачів електроенергії до електромереж уже давно в Україні (і не лише) є джерелом суперечок і конфліктів. Тому, гадаємо, стаття Віктора Тарнавського, опублікована нещодавно в «Энергобизнесе», яку подаємо із незначними скороченнями, зацікавить наших читачів.

З одного боку, зрозуміло прагнення електрозподільних компаній, що не мають можливості покрити усі витрати на модернізацію мереж за рахунок тарифів на електроенергію, отримати кошти на ці цілі за допомогою справляння високої плати за приєднання нових користувачів. З іншого – непрозорість цієї плати, її високий рівень та монополізм енергетиків викликають обгрунтоване обурення споживачів. Наприкінці минулого-початку нинішнього року НКРЕ зробила спробу навести порядок у цій галузі, затвердивши ставки за стандартне приєднання на 2013 рік і розробивши методику, за якою ці тарифи розраховуватимуться надалі. Однак ці документи, схоже, не враховують низки важливих моментів і можуть провокувати нові конфлікти в майбутньому.

Порядок і хаос

Обсяг споживання електроенергії – один з найоб'єктивніших індикаторів стану економіки країни. В Україні він скорочувався впродовж 90-х років аж до 2002 р., Потім було зростання, знову зменшення під час фінансово-економічної кризи 2008–2009 рр. і приріст на 9,5% у 2010 р., після чого почалася стагнація, схоже, перехідна в нове затяжне падіння ... Так чи інакше, в Україні впродовж останніх двох десятиліть не відчувалося нестачі генерувальних потужностей – енергетичне спадщина ще від радянських часів досі значно перевищує потреби економіки. Інша справа – інфраструктура. На початку 90-х років сукупна довжина українських електромереж, починаючи з магістральних ЛЕП і закінчуючи локальними лініями з напругою 0,4 кВ, становила близько 1 млн км. За весь час української незалежності це величезне мережеве господарство ніколи не отримувало ні від держави, ні від енергопостачальних компаній (обленерго) достатнього обсягу коштів на оновлення. В результаті, уже в середині минулого десятиліття близько 15–20% мереж потребувало термінової заміни.

В Енергетичній стратегії України до 2030 р. на модернізацію локальних мереж і трансформаторних підстанцій передбачалося спрямувати майже 120 млрд грн. У 2007 р. була затверджена Програма розвитку електричних мереж напругою 35-110 (150) кВ, згідно з якою українські обленерго повинні були до 2011 р. спрямувати 20 млрд грн на модернізацію і розширення розподільних мереж. Але необхідне фінансування так і не було виділено.

Через високий ступінь зношення мережевого господарства у середині минулого десятиліття почали виникати серйозні проблеми з під’єднанням нових споживачів. В умовах перманентного дефіциту інвестиційних ресурсів протистояти цим труднощам можна було тільки двома способами: або включити витрати на розширення мереж з метою приєднання нових користувачів у загальний тариф на електроенергію, або змусити цих додаткових споживачів самим покривати усі витрати.

За розрахунками низки фахівців, необхідне збільшення інвестиційної складової енерготарифу мало призвести до його зростання приблизно на 30%. Тому влада вирішила піти іншим шляхом. У 2005 р. НКРЕ затвердила Порядок приєднання електроустановок до електромереж, а в липні 2007 р. – Методику розрахунку плати за таке приєднання.

Безумовно, на перший погляд таке рішення виглядало вдалим. Порядок та Методика встановлювали основи для єдиного підходу до всіх споживачів і теоретично ліквідовували існуючий раніше різнобій, який служив живильним середовищем для «відкатів» і корупції. Якщо раніше фактично кожне питання з під’єднанням вирішували в індивідуальному порядку, то згідно з новою Методикою, плата за приєднання залежала від таких факторів, як заявлена потужність електроустановок замовника, рівень напруги в точці приєднання (від 0,4 кВ для домогосподарств до 110 (154) кВ для промислових підприємств), схема електрозабезпечення (однофазна або трифазна), місце розташування споживача (місто чи сільська місцевість). Крім того, ця плата мала покривати реальні витрати обленерго на забезпечення самого приєднання – від прокладання повітряної лінії від найближчого стовпа до будівництва (у разі необхідності) нових підстанцій. Передбачалося, що кошти, одержувані як плата за під’єднання, повинні були акумулюватися на спеціальних рахунках і використовуватися виключно з метою розвитку електромереж.

Однак, при всіх позитивних моментах, відразу ж виявилися і серйозні недоліки Методики. Перш за все, в неї було закладено непереборні протиріччя. З одного боку плата за під’єднання ніби-то повинна була покривати виключно витрати енергопостачальної компанії на саме під’єднання. З іншого боку, для обленерго ця плата мала стати найважливішим джерелом коштів на модернізацію мереж, оскільки інвестиційної надбавки до тарифу на ці витрати, як правило, було недостатньо. Енергокомпанії самі оцінювали витрати на приєднання нових споживачів, тому для їх штучного завищення у них були всі можливості.

Уже осінню 2007 р. Міністерство палива та енергетики України було завалено скаргами на нову Методику. Плата за приєднання виявилася дуже високою – близько 2 тис грн за кіловат установленої потужності для більшості споживачів – населення та малого бізнесу. Сама Методика при цьому виявилася досить складною і суперечливою, що створювало можливості для махінацій. Практично всі звинувачували обленерго в завищенні тарифів. Кількість нових під’єднань уже наприкінці 2007 р. різко впала.
У серпні 2008 р. уряд відреагував на ці скарги у своєму стилі – ефектно, але без будь-якого аналізу наслідків. Порядок та Методика були просто скасовані, але замість них нічого не було створено. На ринку знову настав хаос.

З осені 2008 р. і до недавнього часу під’єднання нових споживачів до електромережі було досить складною і тривалою процедурою. Спочатку їм треба було отримати технічні умови (ТУ), які складає постачальник електроенергії, потім провести перевірочні розрахунки в проектній організації, що володіла відповідною ліцензією. Вартість цих заходів становила 1000–1700 грн, хоча були типові рішення, наприклад, під’єднання приватного будинку від близько розташованої повітряної лінії, коли застосовували стандартні ТУ, які не потребують додаткової оплати.

Після цього складали проект (ще один ліцензійний вид діяльності), який узгоджували з обленерго та низкою інших інстанцій. Потім проводили безпосередньо монтажні роботи і, нарешті, замовник міг отримати довідку про виконання ТУ та укласти договір з обленерго на отримання електроенергії. Весь процес з моменту отримання ТУ займав 3–4 місяці і потребував інтенсивної біганини інстанціями. При цьому вартість усієї цієї операції навіть при подібних характеристиках (встановлена потужність, рівень напруги, схема електрозабезпечення) залежно від низки факторів могла відрізнятися в рази. За словами консультантів, заздалегідь назвати плату було неможливо навіть орієнтовно, все залежало від конкретних умов. І, природно, в такій ситуації обленерго намагалися взяти плату максимальну, хоча, звичайно, було по-різному. Загалом, при реалізації типового рішення у житловому секторі можна було вкластися у кілька тисяч гривень.

У 2012 р. уряд і НКРЕ вдруге спробули впорядкувати цей хаос. Було вирішено знову розробити єдиний порядок і уніфікувати плату за приєднання для окремих груп споживачів. Влітку минулого року Верховна Рада внесла зміни до Закону України «Про електроенергетику». У грудні 2012 р. прийнято постанову НКРЕ № 1695 «Про затвердження ставок плати за стандартне приєднання електроустановок для Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя на 2013 р.». У січні нинішнього року НКРЕ затвердила нові Правила приєднання електроустановок до електричних мереж, а у квітні – нову Методику розрахунку плати, за якою будуть визначати тарифи, починаючи з 2014 р.

Колишні підходи, старі проблеми

На відміну від документа 2007 р., у новій Методиці введено поняття стандартного приєднання, під яким розуміється під’єднання установок замовника сукупною потужністю не більше 160 кВт при відстані від точки приєднання до точки під’єднання до існуючої мережі не більше 300 м по прямій. Приєднання, що не відповідають таким характеристикам або передбачають розбіжність напруги в точці забезпечення потужності і в точці приєднання, вважаються нестандартними, і для них тарифи розраховуються за складнішою формулою. При цьому величина плати може бути зменшена на вартість проектних та вишукувальних робіт, раніше проведених замовником, за умови передачі проектної документації енергопостачальній компанії.

Важливо, що тепер обленерго не тільки готує ТУ, а й проводить необхідні роботи з під’єднання, рятуючи клієнта від необхідності особисто одержувати узгодження та довідки в різних інстанціях. Фактично споживачам повинно пропонуватися рішення «під ключ», хоча передбачений і варіант з виконанням проектних робіт замовником.
На 2013 р. для українських споживачів, що під’єднуються до електромережі, були введені єдині в країні ставки за стандартне приєднання кіловата клієнтської потужності. Їх рівень залежить від таких параметрів, як рівень напруги в точці приєднання, категорія надійності енергопостачань, схема електрозабезпечення, місце розташування споживача (місто чи сільська місцевість).

Але вже з 2014 р. передбачено провести більш «тонке» налаштування тарифів, при розрахунку яких враховуватиметься сукупна потужність енергоустановок, а також реальні витрати на під’єднання, які несуть енергопостачальні компанії в тих чи інших регіонах України. До 1.11.13 р. обленерго повинні надати таку інформацію в НКРЕ, і на її основі будуть розроблені диференційовані тарифи на 2014 р. Надалі така процедура повторюватиметься щороку. При цьому може виявитися, що вартість приєднання електроустановок однієї і тієї ж потужності відрізнятиметься в кілька разів, а то й на порядок, наприклад, в Києві і в сільській місцевості депресивних областей.

За відгуками фахівців, нова Методика виглядає простішою і зрозумілішою, ніж аналогічний документ шестирічної давності, і залишає менше можливостей для різночитання. Однак вона містить і багато недоліків, характерних для попередньої Методики.

Насамперед, це висока плата за приєднання. Як і раніше, в Методиці зазначено, що ця плата є одним із джерел фінансування, передбачених інвестиційною програмою електропередавальної організації в частині розвитку електричних мереж. З урахуванням того, що питання про підвищення тарифів на електроенегію за рахунок інвестиційної складової в Україні фактично знято з порядку денного, можна припустити, що обленерго знову почнуть розглядати плату за під’єднання як основне джерело фінансування модернізації ліній електропередачі. Відповідно, у них знову з'явиться стимул для завищення витрат, за якими будуть вважатися тарифи, починаючи з 2014 р.

В принципі, і у 2013 р. споживачам доводиться неабияк витрачатися на під’єднання. Ставка на стандартне під’єднання при напрузі 0,4 кВ і однофазному приєднанні (тобто, в основному, для фізичних осіб і малого бізнесу в сфері торгівлі та послуг) становить 1140 грн (з ПДВ) за 1 кВт в місті і 912 грн – у сільській місцевості. Якщо ж потрібно трифазне приєднання (наприклад, для електричного котла), то ціни зростуть до 1584–1980 грн. Навіть при мінімальній потужності в 5 кВт витрати становитимуть близько 5 тис грн. Тим часом, за сучасних стандартів енергоспоживання і високої насиченості житлових будинків побутовими електроприладами слід передбачати 10, а то і 15 кВт максимальної потужності. Тоді плата за під’єднання уже обчислюватиметься тисячами доларів.

А підприємству, яке вирішило з метою розширення виробництва під’єднати новий цех до мережі з напругою 35 (27) кВ, доведеться заплатити від 3,2 тис до більше 4,7 тис грн за 1 кВт потужності. Таким чином, загальна сума витрат може сягати сотень тисяч гривень. Багато приватних підприємців вважають такі витрати занадто високими для малого і навіть середнього бізнесу.

При цьому невідомо, до яких результатів призведе диференціація тарифів, яку заплановано провести наприкінці поточного року. Можливо, в деяких областях ставки знизяться порівняно з поточним рівнем, але імовірнішим видається їх підвищення, особливо в Києві та інших великих містах. Не виключено, що після їх оприлюднення кількість офіційних під’єднань різко впаде, натомість зросте розкрадання електроенергії і збільшиться число «сірих» приєднань за відкати.

Мабуть, великим недоліком нової Методики є те, що вона не передбачає відмінностей між фізичними та юридичними особами. Приєднання до мережі приватного житлового будинку і, наприклад, невеликого магазину може обійтися в одну і ту ж, причому вельми солідну суму. Тим часом, вітчизняні розробники цілком могли б скористатися досвідом Росії, де проблема під’єднання нових споживачів до зношених мереж не менш (а то і більше) гостра, ніж у нашій країні.

У середині минулого десятиліття в Росії були введені диференційовані за регіонами (і вельми високі) тарифи на приєднання до електромереж. Наприклад, у Москві в межах Садового кільця ця плата могла перевищувати 100 тис руб за 1 кВт встановленої потужності енергоустановок споживача, хоча в провінції ставки починалися від 4–6 тис. руб.

Водночас, з-під дії цих тарифів були виведені фізичні особи та некомерційні юрособи (садові, гаражні кооперативи, релігійні організації). За умови, що потужність їх енергоустановок не перевищує 15 кВт (для кооперативів – на кожного члена), для них запроваджено фіксований тариф у розмірі 550 руб (тобто дещо більше 110 грн) за 1 кВт (з ПДВ). Таким чином, російські приватні споживачі платять за під’єднання у 9–11 разів менше, ніж українські, згідно з новою Методикою.

Для малого та середнього бізнесу, що використовує потужність до 100 кВт, передбачена можливість сплати в розстрочку терміном до 3 років, при чому авансовий платіж становить лише 5% від вартості технологічного приєднання. У деяких регіонах, наприклад, в Московській області, таке положення поширено на нових споживачів, які використовують до 670 кВт потужності. До цієї категорії віднесено, наприклад, торгові центри і багатоквартирні житлові будинки. При цьому для таких споживачів термін проведення процедури під’єднання не повинен перевищувати 30 днів.

Останнім часом російська влада стурбована тим, що висока плата за приєднання до електромереж юросіб та значна тривалість цієї процедури – в середньому 9 місяців – перетворилися на серйозну перешкоду для розвитку національного бізнесу. У 2010–2012 рр. стандартні ставки в багатьох регіонах були знижені. Наприклад, нині навіть у Москві та Петербурзі середня вартість під’єднання для великих споживачів становить не більше 16–18.5 тис руб за 1 кВт.

Також ведеться робота щодо спрощення та прискорення процесу приєднання.

У квітні ц.р. уряд РФ заявив про намір значно зменшити плату за приєднання для споживачів, які використовують до 150 кВт потужності. З липня 2015-го при розрахунку тарифів для цієї групи користувачів частка інвестиційної складової (тобто витрат на розвиток і модернізацію електромереж) буде скорочена вдвічі, а з липня 2017 і зовсім скасована. Плата буде враховувати тільки безпосередні витрати енергопостачальних компаній на проведення під’єднання. Одночасно російська влада планує збільшити інвестиційну складову в загальному тарифі на електроенергію. Таким чином, основні витрати на реновацію електромереж передбачається знову покласти на всіх споживачів електроенергії загалом, а також на великі та середні компанії, що приєднують до мережі нові об'єкти.

В Україні до цього, на жаль, наразі не дійшли. Плата за приєднання нових споживачів, причому як юридичних, так і фізичних осіб, очевидно, сприймається, як важливе (якщо не найважливіше) джерела фінансування програм з приведення в порядок мережевого господарства. Однак очевидно, що висока плата за під’єднання, як і в 2007-2008 рр., викличе серйозне невдоволення споживачів і, можливо, призведе до нових змін у державній політиці.

Джерело: uaenergy.com.ua

Теги та ключові фрази
підключення до електромережі ціна 2016, вартість підключення до електромережі 2016, ціна на підключення електроенергії в 2016 році, вартість підключення електроенергії 2016, Підключення ціна львівобленерго 1 квт 2016, ТУ підкл електроенергії 2016, http, плата за приєднання до електричних мереж 2016, Підключення трифазний ціна з 1 кіловат львів обел енерго, роз’яснення щодо стандартного приєднання електромереж 2016


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
17.11.2010р.

Електричні щити 2

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

18.08.2010р.

Пристрій для плавного пуску електродвигуна

Одним із самих головних недоліків асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором є наявність у них великих пускових струмів. І якщо теоретично методи їх зниження були добре розроблені вже досить давно, то ось практично всі ці розробки застосовувалися дуже в рідкісних випадках

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.