Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
Фонд держмайна назвав об’єкти, які планує продати у 2018 році
17.10.2017р.

Окрім загальновідомого «Одеського припортового...

Стів ВОЗНЯК: Я б віддав усі гроші і владу, щоб залишатися справжнім
17.10.2017р.

Бізнес-партнер Стіва Джобса і конструктор одного із...

Партнери зі створення найбільшої фабрики з виробництва акумуляторів
17.10.2017р.

Компанії «АББ» і «Northvolt» підписали Меморандум про...

Мегасховища енергії
13.10.2017р.

У Великобританії в місті Шеффілді днями почало...

Схвалення проектів тарифів та інвестиційних програм
13.10.2017р.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

2314
14.08.2013р. |
Політика «кожного»
Енергетичний сектор завжди був невід’ємною складовою політики. Це не відкриття і не українські реалії, а просто факт. «Енергетичний сектор є ключовим і стратегічним» – це всі чули, запам’ятали, але далеко не всі це зрозуміють.

Навчаючись за межами України, я певний час жила в Європі. Тут мала змогу не гарячкувати при згадці про ціну, яку ми, українці, платимо за кубометр газу, не обурюватися щоразу, коли вносять не очікувані зміни в нормативні акти, і не чути на кожному кроці, що нам потрібно вести «сувору політику». Хоча це зрозуміло, бо на кухні в мене був газ, дбайливо куплений німецьким урядом, в кімнаті – лампочка, що світила завдяки ефетивній роботі німецьких електростанцій, а в машині використовувала бензин, який купувала тут за «чому ж так дорого» – на початках, а потім з усвідомленням того, що платиш за гарантовану якість палива (тобто не думаєш про те, чи переживуть «твої фільтри» наступне заправлення). Зрештою, до всього звикаєш...

І от після невеликої паузи, я знову жадібно почала осягати нашу «голосну» (чи то «галасливу») енергетичну політику. Уже давно не оплачувала в Україні комунальні послуги, не куплувала бензин, не чула запитань тітоньок-сусідок на кшталт: «От ти молодий юрист, поясни, шо це вони там таке попідписували на тих своїх зустрічах і шо тепер буде?». Мабуть, так вникати легше… Однак я вже знала основу в теорії і в ідеалі: інтеграція енергетичних ринків, політика здорової конкуренції, виконання стратегій і поставлених цілей, чітка політика енергоефективності, безпеки поставок, розвитку відновлюваних джерел енергії, модернізації, регіонального розвитку, захисту навколишнього середовища… і ще багато-багато всякого. Я прослухала курс енергетичного публічного і енергетичного приватного права в Європі і знала, як неохоче йдуть на поступки європейські держави будь-яким наддержавним формуванням у створенні інструментів впливу на енергетичний сектор, як чітко держави намагаються відстоювати енергетичні стратегії, як не бажають йти на компроміси і як детально прораховують напрями розвитку енергетичної політики.

Ні для кого не є таємницею, що в Європейському Союзі усе не так «гладко», як би хотілося. І хоч створення ЄС грунтувалося саме на енергетичних галузях (вугільна промисловість та ядерна енергетика), постійна боротьба за різні напрями регулювання енергетичного сектору є невід’ємною складовою всіх договорів і директив. Певна річ, вплив наднаціональних інституцій постійно посилюється, вишукуються компроміси, нові інструменти і важелі, використовуються повноваження у суміжних сферах (захист навколишнього середовища, регулювання питань конкуренції, безпеки тощо), а політику «тиску» часто замінює політика «заохочення».

Європейці починають вірити в те, що «енергоефективність» – це модно, це тренд. А добре розкручений тренд згодом починає себе рекламувати і стає чимось майже природним – через певний час всі стануть переконаними, що це «їхній» свідомий вибір і правильний підхід. Іноді ЄС поводиться, як мудра дружина – щоб переконати в чомусь чоловіка, вона змушує його думати, що первинно «геніальна» думка належала саме йому... При цьому, наприклад, не всі німці у захваті від того, що держава відмовилася від використання ядерної енергії і скоротила ядерний сектор, бо бути «сонячним, вітровим і альтернативним» – це дорого, а німці вміють рахувати...

Йдеться про те, що процес формування енергетичної політики, такої стратегічно визначальної й економічно вагомої, повинен бути комплексним, добре продуманим, послідовним, логічним, мати міцну правову опору, чітку зовньошньоекономічну лінію. Він повинен бути спрямований на реалізацію низки довгострокових кроків і справді бути нашою стратегією у формуванні внутрішньої політики і нашим важелем впливу у зовнішній політиці. Як би мені – українці, яка хоче жити, працювати і розвивати свою державу, – хотілося б на запитання про енергетичну політику відповідати чітко і впевнено, без тривалих пауз і вибачливих усмішок…

Енергетика давно є частиною нашого повсякденного життя, це все «працює на автоматі»: ми приходимо додому і вмикаємо світло – це енергетика, ми заходимо в інтернет – це енергетика, ми сідаємо у авто чи громадський транспорт – теж вона, гріємося біля батарей, охолоджуємося під кондиціонерами, працюємо… А нещодавно з’ясували, що «сонце, вітер і вода» теж можуть нам бути корисними. Так-так, а за прикладом Європи, ще й ощадними, екологічно-свідомими і навіть модними. От і виявляється, що всі наші такі звичні і «природні» процеси так чи інакше пов’язані з енергетикою і кожен з нас вже давно залежний.

І не потрібно добре розумітися на економіці, праві, чи політиці, щоб усвідомити: якщо в тебе стале відчуття «невпевненості», що ти «переплачуєш», значить, щось (або хтось) не працює… А загалом, складається враження, що в Україні пересічні громадяни вдесятеро частіше вживають, наприклад, слово «газ», ніж в будь-якій іншій державі, де я побувала… Це означає, що таке «не працює» вже приїлося нам і майже перестало дивувати, бо людина, яка почувається комфортно, не думає так багато про «це», за неї «думає», «стежить», «планує» і працює держава. Не можна перетворювати політику на платформу для вирішення бізнесових питань. Великі гроші – це завжди політика, але політика повинна бути чимось більшим, аніж просто «великі гроші», бо є соціальні потреби, є правові механізми, є довгострокові відносини з іншими державами, є оті 46 (42? 52?...скільки нас? У «Вікіпедії вказано, що станом на 1 лютого 2013 року чисельність населення України становило 45 млн 539 тис. осіб) мільйонів мешканців, які так часто говорять про «газ». Зрештою, є безпека держави, її авторитет і місце на світовій політичній арені… або «під ареною».

Так чи інакше, вплив енергетичної політики відчуває на собі кожен, хто мешкає в Україні, тому, напевно, єдине чого хотілося б – це відчуття впевненості і хоч відносної стабільності.

 

Наталія БОЙКО

Про автора: юрист, здобула диплом магістра права з відзнакою у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, студентка магістратури - LLM Університету Гумбольдта (Берлін, Німеччина), аспірантка кафедри європейського права Львівського національного університету ім. Івана Франка. Сфера наукових інтересів: міжнародно-правові аспекти енергетичної політики, енергетичне право, екологічне право.

Джерело «Українська енергетика»

Теги та ключові фрази
ццц.андроид маркет инцест с мамой видео бесплатно., media mp3 player for samsung gt c3010


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
17.11.2010р.

Електричні щити 2

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

18.08.2010р.

Пристрій для плавного пуску електродвигуна

Одним із самих головних недоліків асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором є наявність у них великих пускових струмів. І якщо теоретично методи їх зниження були добре розроблені вже досить давно, то ось практично всі ці розробки застосовувалися дуже в рідкісних випадках

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.