Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
Для Києва закупили електромобілі для прибирання
23.02.2018р.

У Києві з’явилася нова сучасна екологічна техніка...

Модернізація на ЗАЕС – запорука надійної і стійкої роботи енергосистеми України
22.02.2018р.

Впродовж останніх декількох років на Запорізькій...

Впроваджуючи закордонний досвід реформування
22.02.2018р.

Україна впроваджує данський досвід із реформування...

Іспанська стартап представив паперові одноразові батареї
22.02.2018р.

Сховища енергії призначені для одноразових...

Отримано замовлення на зміцнення енергосистеми Німеччини
21.02.2018р.

Модернізація підстанції допоможе інтегрувати...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

2373
14.08.2013р. |
Політика «кожного»
Енергетичний сектор завжди був невід’ємною складовою політики. Це не відкриття і не українські реалії, а просто факт. «Енергетичний сектор є ключовим і стратегічним» – це всі чули, запам’ятали, але далеко не всі це зрозуміють.

Навчаючись за межами України, я певний час жила в Європі. Тут мала змогу не гарячкувати при згадці про ціну, яку ми, українці, платимо за кубометр газу, не обурюватися щоразу, коли вносять не очікувані зміни в нормативні акти, і не чути на кожному кроці, що нам потрібно вести «сувору політику». Хоча це зрозуміло, бо на кухні в мене був газ, дбайливо куплений німецьким урядом, в кімнаті – лампочка, що світила завдяки ефетивній роботі німецьких електростанцій, а в машині використовувала бензин, який купувала тут за «чому ж так дорого» – на початках, а потім з усвідомленням того, що платиш за гарантовану якість палива (тобто не думаєш про те, чи переживуть «твої фільтри» наступне заправлення). Зрештою, до всього звикаєш...

І от після невеликої паузи, я знову жадібно почала осягати нашу «голосну» (чи то «галасливу») енергетичну політику. Уже давно не оплачувала в Україні комунальні послуги, не куплувала бензин, не чула запитань тітоньок-сусідок на кшталт: «От ти молодий юрист, поясни, шо це вони там таке попідписували на тих своїх зустрічах і шо тепер буде?». Мабуть, так вникати легше… Однак я вже знала основу в теорії і в ідеалі: інтеграція енергетичних ринків, політика здорової конкуренції, виконання стратегій і поставлених цілей, чітка політика енергоефективності, безпеки поставок, розвитку відновлюваних джерел енергії, модернізації, регіонального розвитку, захисту навколишнього середовища… і ще багато-багато всякого. Я прослухала курс енергетичного публічного і енергетичного приватного права в Європі і знала, як неохоче йдуть на поступки європейські держави будь-яким наддержавним формуванням у створенні інструментів впливу на енергетичний сектор, як чітко держави намагаються відстоювати енергетичні стратегії, як не бажають йти на компроміси і як детально прораховують напрями розвитку енергетичної політики.

Ні для кого не є таємницею, що в Європейському Союзі усе не так «гладко», як би хотілося. І хоч створення ЄС грунтувалося саме на енергетичних галузях (вугільна промисловість та ядерна енергетика), постійна боротьба за різні напрями регулювання енергетичного сектору є невід’ємною складовою всіх договорів і директив. Певна річ, вплив наднаціональних інституцій постійно посилюється, вишукуються компроміси, нові інструменти і важелі, використовуються повноваження у суміжних сферах (захист навколишнього середовища, регулювання питань конкуренції, безпеки тощо), а політику «тиску» часто замінює політика «заохочення».

Європейці починають вірити в те, що «енергоефективність» – це модно, це тренд. А добре розкручений тренд згодом починає себе рекламувати і стає чимось майже природним – через певний час всі стануть переконаними, що це «їхній» свідомий вибір і правильний підхід. Іноді ЄС поводиться, як мудра дружина – щоб переконати в чомусь чоловіка, вона змушує його думати, що первинно «геніальна» думка належала саме йому... При цьому, наприклад, не всі німці у захваті від того, що держава відмовилася від використання ядерної енергії і скоротила ядерний сектор, бо бути «сонячним, вітровим і альтернативним» – це дорого, а німці вміють рахувати...

Йдеться про те, що процес формування енергетичної політики, такої стратегічно визначальної й економічно вагомої, повинен бути комплексним, добре продуманим, послідовним, логічним, мати міцну правову опору, чітку зовньошньоекономічну лінію. Він повинен бути спрямований на реалізацію низки довгострокових кроків і справді бути нашою стратегією у формуванні внутрішньої політики і нашим важелем впливу у зовнішній політиці. Як би мені – українці, яка хоче жити, працювати і розвивати свою державу, – хотілося б на запитання про енергетичну політику відповідати чітко і впевнено, без тривалих пауз і вибачливих усмішок…

Енергетика давно є частиною нашого повсякденного життя, це все «працює на автоматі»: ми приходимо додому і вмикаємо світло – це енергетика, ми заходимо в інтернет – це енергетика, ми сідаємо у авто чи громадський транспорт – теж вона, гріємося біля батарей, охолоджуємося під кондиціонерами, працюємо… А нещодавно з’ясували, що «сонце, вітер і вода» теж можуть нам бути корисними. Так-так, а за прикладом Європи, ще й ощадними, екологічно-свідомими і навіть модними. От і виявляється, що всі наші такі звичні і «природні» процеси так чи інакше пов’язані з енергетикою і кожен з нас вже давно залежний.

І не потрібно добре розумітися на економіці, праві, чи політиці, щоб усвідомити: якщо в тебе стале відчуття «невпевненості», що ти «переплачуєш», значить, щось (або хтось) не працює… А загалом, складається враження, що в Україні пересічні громадяни вдесятеро частіше вживають, наприклад, слово «газ», ніж в будь-якій іншій державі, де я побувала… Це означає, що таке «не працює» вже приїлося нам і майже перестало дивувати, бо людина, яка почувається комфортно, не думає так багато про «це», за неї «думає», «стежить», «планує» і працює держава. Не можна перетворювати політику на платформу для вирішення бізнесових питань. Великі гроші – це завжди політика, але політика повинна бути чимось більшим, аніж просто «великі гроші», бо є соціальні потреби, є правові механізми, є довгострокові відносини з іншими державами, є оті 46 (42? 52?...скільки нас? У «Вікіпедії вказано, що станом на 1 лютого 2013 року чисельність населення України становило 45 млн 539 тис. осіб) мільйонів мешканців, які так часто говорять про «газ». Зрештою, є безпека держави, її авторитет і місце на світовій політичній арені… або «під ареною».

Так чи інакше, вплив енергетичної політики відчуває на собі кожен, хто мешкає в Україні, тому, напевно, єдине чого хотілося б – це відчуття впевненості і хоч відносної стабільності.

 

Наталія БОЙКО

Про автора: юрист, здобула диплом магістра права з відзнакою у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, студентка магістратури - LLM Університету Гумбольдта (Берлін, Німеччина), аспірантка кафедри європейського права Львівського національного університету ім. Івана Франка. Сфера наукових інтересів: міжнародно-правові аспекти енергетичної політики, енергетичне право, екологічне право.

Джерело «Українська енергетика»

Теги та ключові фрази
ццц.андроид маркет инцест с мамой видео бесплатно., media mp3 player for samsung gt c3010


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
17.11.2010р.

Електричні щити 2

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

18.08.2010р.

Пристрій для плавного пуску електродвигуна

Одним із самих головних недоліків асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором є наявність у них великих пускових струмів. І якщо теоретично методи їх зниження були добре розроблені вже досить давно, то ось практично всі ці розробки застосовувалися дуже в рідкісних випадках

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.