Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
І села продають електрику державі…
20.10.2017р.

Більше двох сотень іранських сіл займаються...

«АББ» поставила рішення для сонячної енергетики в пустелю Атакама
20.10.2017р.

Компанія «АББ», провідний постачальник технологій,...

Буде побудована найбільша сонячна електростанція в Західній Україні
19.10.2017р.

У Закарпатській області в селі Тийглаш будують...

Оптимальна електрична схема для двокімнатної квартири
19.10.2017р.

Однією із найважливіших робіт при благоустрої або...

Урагани призвели до буму систем зберігання енергії
19.10.2017р.

Небувале зростання продажів систем зберігання...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

1014
30.12.2014р. |
Сергій Єрмілов: ПОТРІБНА ПОТУЖНА КОМАНДА ОДНОДУМЦІВ І НЕ ДЕСЯТОК ПСЕВДОКАМІКАЛЗЕ, А 300 СПАРТАНЦІВ, БАТАЛЬЙОН РЕФОРМАТОРІВ…
Останні тижні для енергетики одночасно і складні, і обнадійливі. Так, прем'єр вже публічно визнав, що ситуація на ринку енергетики залишається складною, і закликав громадян з розумінням поставитися до відповідних заходів. І ось що він пропонує. «Я дав доручення міністру надати графіки відімкнень, також вжити заходів щодо рівномірних відімкнень, зокрема і тих територій, які навіть тимчасово непідконтрольні українській владі».

 

Тоді ж у Варшаві було підписано угоду про взаємодію між ВАТ «Укртрансгаз» і польською компанією «Gaz-System SA», яка, на думку глави НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболева, може стати першим кроком до створення східноєвропейського газового хабу й підвищити стабільність роботи газотранспортних мереж країн Східної Європи.

Тим часом тоді ж у Києві зроблено якщо і не крок, то все ж важливий, причому реальний рух у тому ж напрямі (його, до речі, майже не помітили ЗМІ). На Українській міжбанківській валютній біржі озвучили і навіть продемонстрували концепцію розвитку українського ринку газу за принципом торгівлі на хабах і розповіли про систему хеджування валютних ризиків, яка тут використовуватиметься. Оскільки в країні знято заборону купувати газ у кого-небудь, крім «Нафтогазу України», уже після Нового року ця концепція може бути реалізована.

На цій події журналісти видання «День» Алла Дубровник, Віталій Княжанський зустрілися і поговорили про сьогоднішні проблеми енергетики і шляхи їх вирішення з одним із ініціаторів створення «газової біржі» в Україні, екс-міністром енергетики України Сергієм ЄРМІЛОВИМ. Перше їх питання було про сьогоднішній стан енергетичного балансу країни:

– Цей баланс значною мірою визначається наявністю енергетичних потужностей – електростанцій, котелень, ліній електропередач та первинного палива. Але якщо ТЕС, ТЕЦ, АЕС та гідростанцій у нас достатньо, то паливо виявилося в дефіциті. Такий, дефіцитний, причому суттєвий, у нас і енергетичний баланс. За всіма паливними складовими.
Тільки з ядерним паливом ситуація простіша, тому що перезавантаження реакторів проводять раз на рік. На цей рік ядерне паливо закуплено, усі АЕС ним забезпечені. Планові ремонти там проведено.

Основна проблема енергетики нині в тому, що немає достатньої кількості вугілля, газу і мазуту. Через дефіцитність енергетичного балансу споживачі не можуть отримувати ту кількість електроенергії, а також газу і тепла, яке вони можуть купити. Тому уряд вводить примусові обмеження споживання електричної потужності.

«НИНІШНІ ПРОБЛЕМИ З ВУГІЛЛЯМ – ЦЕ 100% ВИНА УРЯДУ»

– А ті повідомлення про закупівлю мазуту, вугілля – спочатку в Південній Африці, Австралії, про відновлення постачання газу і вугілля з Росії – це тільки слова?

– В енергетичному балансі за кожним зимовим місяцем зараз не вистачає одного мільйона тонн вугілля. Закупівля чотирьох або навіть п’яти кораблів по 70 тисяч тонн в кожному, розтягнута на чотири місяці, це – багато шуму, а вугілля мало.

– Це правда, що південноафриканське вугілля на наших електростанціях не горить?

– Горить і цілком нормально.

Але, треба зазначити, що навіть на сусідніх шахтах видобувають різні марки вугілля. В однієї більша вологість, в іншої – менша. Так само й із зольністю. Там трохи більше сірки, а десь – чогось ще. Але є загальноприйняті стандарти якості вугілля та підрахування його вартості. Перший показник – калорійність, а далі – інші якісні характеристики – зольність, вологість, наявність шкідливих домішок типу сірки. Ви можете купити вугілля нормальної калорійності (стандарт 5,5 тисячі кілокалорій), але там будуть якісь інші параметри погані, тоді отримаєте знижки. А якщо калорійність вища, тоді від вас зажадають «премії».

Наші електростанції можуть приймати будь-яке вугілля. Все це було налагоджено вже давно, ще коли я працював міністром. Для кожної електростанції закуплені спеціальні лабораторії, які беруть проби прямо з вагонів. І тут же видають аналізи. Вагон, що прийшов на склад, розвантажують тільки тоді, коли якість вугілля підтверджена лабораторією. Результати аналізів незаперечні, і тільки вони можуть засвідчити, хороше вугілля надійшло чи погане. А от якщо на нього неправомірно були зроблені знижки або надбавки, то це вже не справа лабораторій – цим займуться правоохоронні органи.

Але з південноафриканським вугіллям все ясно – воно горить у котлах наших електростанцій. І його вже немає – спалили.

Взагалі будь-яке вугілля горить. Колись горіла навіть сама донецька земля. Було вугілля марки ДЗ («донецька земля») у 90-х роках минулого століття. Його брали на териконах. Для того, щоб його спалити, необхідно було мати велику кількість газу або дорогого мазуту. Але все ж завдяки цьому в тих 90-х зникли деякі терикони.

– А додатковий мазут нам вдалося отримати? Уряд анонсував ці закупівлі, але не звітував про них.

– Це не та позиція, яку не можна купити. Але він дорогий і, як правило, містить сірку.

Правда, у нас і вугілля із сіркою, все українське вугілля – сірчисте.

– А чому восени нам говорили, що вугілля в країні повно, склади завалені?

– Його і зараз повно. І на землі, і під землею. Адже донецька земля наша.
Проте, нинішні проблеми з вугіллям це – стовідсоткова провина уряду. Стовідсоткова! Ми цю ситуацію передбачали ще тоді, коли у квітні в Донецькій і Луганській областях почалися заворушення. Але ще літали літаки, їздили туди-сюди люди, хоча там вже проходили їх майдани. Десь у середині квітня Таруту (Тарута Сергій Олексійович – екс-глава Донецької ОДА) призначили губернатором Донецької області і він разом із тодішнім міністром фінансів Олександром Шлапаком звернувся до мене за порадою: що, мовляв, можна зробити по вугільній промисловості ...

Тарута був зацікавлений у тому, щоб не переривався виробничий цикл в металургії, щоб зберігалися робочі місця, а Шлапака цікавило куди йдуть дотації з бюджету. Як відомо, шахти стали чорною дірою, що поглинає 15 мільярдів гривень з бюджету України. І це тільки прямі дотації. А ще п’ять мільярдів становлять створені на шахтах борги за електроенергію і за воду. Якщо брати собівартість видобутку вугілля і додавати до неї дотації, то вугілля виходить просто золотим. Потрібно було розібратися.

Ми, наша експертна група, таку роботу провели досить оперативно. Я їздив до Донецька, заходив, до речі, і в будівлю Донецької адміністрації, де сиділи вже зовсім інші люди (їх зараз сепаратистами називають), але там було відносно спокійно і можна було навести порядок.

Ми підготували програму, а щоб заручитися підтримкою (вугільна галузь дуже складна і у найспокійніший час) профспілок, місцевих лідерів, мерів міст, де шахти є містоутворюючими підприємствами, довелося поїздити Донбасом. Оскільки ще у 2002–2004 роках я розробляв першу реформу вугільної промисловості, то про Донбас знав не з чуток. Тоді вже до початку 2004-го ми повністю збалансували вугільну промисловість (про це ніхто зараз не згадує), відмовилися від держпідтримки.

Наступним кроком був другий етап: укрупнення у рівноцінні конкурентоспроможні вугільні компанії та їх приватизація. Йому, на жаль, не судилося відбутися, тому в наступні роки ласі шматки галузі розібрали, а державні залишки стали механізмом перекачування держбюджету у приватні руки. Якби реформа була завершена у 2004–2005 роках, то не було б вимито 100–150 мільярдів бюджетних грошей. І вугілля було б. А сепаратизму, можливо, не було б.

Так от, ми розробили програму для нинішніх умов, і через одного із найшанованіших в галузі народних депутатів – Юхима Звягільського передали звернення на ім’я виконуючих обов’язки президента і прем’єр-міністра. Через місяць отримали відповідь, яку можна було зрозуміти так: нам це не цікаво, ми цим займатися не будемо.

– І скільки ця програма економила грошей державі?

– Ми знижували витрати бюджету вдвічі і створювали умови для того, щоб через чотири роки можна було знову відмовитися від держпідтримки.

– Про що йшла мова в цій програмі?

– Ми доходили до кожної шахти, до кожного очисного забою і готували реорганізацію вугільної промисловості, включаючи закриття шахт. Але, звичайно, ніхто не планував за один день виганяти на вулицю сотні, а то й тисячі гірників. Спочатку людей належало працевлаштувати на інші, перспективні підприємства, та й економічну стійкість і фінансову збалансованість можна забезпечити не тільки закриттям, а й іншими шляхами.

У 2003 році ми закрили 27 шахт. Але не було жодної акції протесту, тому що жоденого шахтаря не позбавлено роботи. Тоді ми знизили збитковість галузі, фактично її збалансували і забезпечили зростання видобутку.

– Лист, переданий Звягільським, передбачав щось схоже?

– Так, але тільки із врахуванням нинішніх реалій. Але нам відмовили. І один з аргументів цього (про нього ми дізналися у кулуарах) полягав у тому, що ми, мовляв, самі з вусами, що ви нам радите, у нас п’ять мільйонів вугілля на складах – розберемося. Я думаю, що не всіх тих ризиків, пов'язаних з воєнно-політичною ситуацією, вдалось би уникнути, але все ж, прийнявши на озброєння цю програму, можна було значно зменшити сьогоднішні ризики для енергетики.
– А правда, що зі складів шахт, які могли бути захоплені сепаратистами, вугілля не вивозили, хоча умови для цього були?

– Так, не вивозили. Потрібно було заплатити гроші, адже його шахта без оплати не відвантажує. І це правильно – ми самі їх до цього привчили. Вугілля – такий же ринковий продукт, такий же товар, як і всякий інший. Шахтар повинен отримувати гідну зарплату і на шахті слід дотримувати усіх умов техніки безпеки. Це дві умови, які завжди ставить профспілка. А ще потрібно мати достатньо коштів, щоб підтримувати шахту в працездатному стані. Якщо шахтарі видобули вугілля, поклали його на склад, то вони чекають грошей.

Але у Києві згадали про це десь у вересні, коли запаси на ТЕС розтанули, тоді й почали оптимізовувати тариф, виділяти гроші ... Але було уже пізно. На дорогах стояли блокпости, велася справжня війна. І вивезти вугілля стало скрутно. Приблизно 2,5 мільйона тонн і зараз там лежить. До слова нагадаю, що банківську систему в зоні АТО остаточно зупинили тільки з 1 грудня.

В УКРАЇНІ CТВОРЮЮТЬ «ГАЗОВУ» І «ВУГІЛЬНУ» БІРЖІ

– Де вигідніше купувати вугілля: у себе, в Росії, в Африці?

– Щоб відповісти, треба відійти від політики. І відповідь така: вугілля необхідно КУ-ПУ-ВА-ТИ. Ось сьогодні ми з вами були свідками того, як створюється газова біржа. З боку уряду опір неймовірний. НАК «Нафтогаз» не прийшов. Те ж саме з вугільною біржою. А її теж потрібно створювати! І надалі ми повинні зайнятися саме цим. Тим більше що ця біржа тут колись була.

Це простіше, ніж газова біржа, з точки зору ресурсу, але складніше з точки зору доставки. Адже газ ми беремо з труби і постачальник один – «Укртрансгаз», а з вугіллям – різні точки постачання, залізниця, вагони. Але контракти готуються, завершуються навіть. Вчора тут була нарада, зокрема й з цього питання.

Якщо буде вугільна біржа і якась електростанція дає їй заявку на закупівлю, то продає той, у кого краща якість і нижча ціна. Але якщо ринок у нас дефіцитний, то ціна зросте і на якомусь рівні збалансується, щоб можна було залучити вугілля не тільки в Україні, а й ззовні – з Росії, Африки, Австралії, Польщі. Якщо ринок стане профіцитним, то ціна знизиться. А якісь шахти, які видобувають дороге і нікому не потрібне вугілля, стануть зайвими і будуть змушені закритися. Біржа, а вірніше ринок, все відрегулює. Ось ця робота у нас чомусь закинута геть. Замість цього оголошують: завтра почнемо продавати шахти. І хто купить ці підприємства, що перебувають на лінії вогню?

– Як виникла ідея створити газову та вугільну біржі?

– Як відомо, Українська міжбанківська валютна біржа торгує різними фінансовими інструментами, окрім того, тут, наприклад, вчора продавалали нафту вітчизняного видобутку. Ось ми їм і запропонували подивитися на торгівлю газом. Вони зв’язалися з європейськими біржами, вивчили всю їх нормативно-законодавчу базу, встановили програмне забезпечення. І як тільки обрали нового Президента, я вже був у його Адміністрації з пропозиціями щодо такої біржі. Попередньо були проведені переговори з усіма великими компаніями.

І ось ця газова біржа могла б працювати, як мінімум, уже з серпня. Ситуація у нас сьогодні така: газу в країні немає, він у дефіциті, але на ринку його «гуляє» чимало і кожне підприємство намагається купити реверсний газ (при чому точну ціну закупівлі ми не знаємо). А уряд видає постанову, що весь газ йде тільки через НАК, включаючи газ приватних компаній. З’являються й додаткові обсяги реверсного газу, але його теж не можна купити – заборонено.

– Навіщо уряд це зробив?

– Тому що НАК Нафтогаз – банкрут. І його таким чином намагаються підтримати. Ми зараз зробили і презентували продукт (газову біржу). В наступному місяці постараємося продати перший фізичний контракт, і газ буде доставлений покупцеві «Укртрансгазом». Будемо вважати, що газової біржі дано старт. А далі будь-яке підприємство зможе робити заявки і купувати. В умовах гострого газового дефіциту в країні (в балансі, як мінімум, не вистачає 10 мільярдів кубометрів) не скористатися цим інструментом буде просто нерозумно.

НАК «НАФТОГАЗ» ПОТРІБНО ЛІКВІДУВАТИ

– А що сталося, чому раптом вирішили купити у Росії мільярд кубометрів газу прямо перед новим роком, коли попереду нижча ціна?

– Треба було купити не один, а навіть три мільярди. Але грошей знайшли тільки на один. Та й ті позичили: примусили Одеський припортовий завод взяти великий кредит (близько 5 мільярдів гривень) і зробити «Нафтогазу» передоплату на рік вперед. Але цього недостатньо.

Щоб газотранспортна система працювала нормально, нам потрібно 3 мільярди в грудні і стільки ж в січні, а в лютому – два. Тоді тиску в підземних сховищах вистачить, щоб забезпечувати газом нашу країну і прокачувати російський газ в Європу.

А наразі газ відбирають зі сховищ. Обсяг газу в них зменшився уже на чверть, а завтра, думаю, відрапортують, що на третину, і так далі ... І приблизно в середині лютого, якщо не докуповувати газ для забезпечення технічно грамотних режимів ГТС, то газ начебто і буде в сховищах, але взяти його звідти в необхідних обсягах буде неможливо – не вистачатиме тиску.
Більше того, нам потрібно вийти з опалювального сезону з якоюсь подушкою газу, яка дасть змогу навесні, у квітні–травні, відразу ж почати заповнювати сховища, готуючись до наступного опалювального сезону, і мати до того часу в ПСГ хоча б 20 мільярдів кубометрів. Якщо зараз вибрати весь доступний газ з-під землі, грубо кажучи, до води, то потім завдання багаторазово ускладниться.

– Нині усі газові блоки теплоелектростанцій відімкнені?

– Деяку кількість газу для підсвічування і життєзабезпечення беруть і вугільні блоки. Є такий документ – Правила технічної експлуатації електричних станцій і мереж. Там зазначено, що на кожній електростанції повинен бути незнижуваний запас палива. Належить на п’ять діб. Зараз є всього на добу. І на кожній станції працює тільки по одному блоку. Якщо і він зупиниться, коли на вулиці мороз, то електростанція розморозиться. Така аварія була одного разу в нашій історії на Курахівській ТЕС в середині 1990-х. Туди завезли багато вугілля, але згаданої вже мною «марки» ДЗ. І на станції не змогли підтримати горіння (газу там не було, а мазут був з водою). Розморозили не тільки її, а й усе місто Курахове.

Тому зараз ТЕС дозволили брати природний газ не для виробництва електроенергії, а для підтримання життєдіяльності станцій, щоб не розморозились котли. При цьому, природно, дефіцит газу зростає.

– НАК «Нафтогаз» банкрут. А чи є вирішення цієї проблеми? Що з ним робитимемо?

– Реформа в газовому секторі, на мою думку, має полягати в тому, що держава відмовиться весь час брати на себе якусь непомірну відповідальність. Уточню: відповідальність в особі прем'єр-міністра. Ми все вирішимо, каже він, все поставимо куди треба. Зрештою розплачується за це країна.

Дефіцит НАК «Нафтогазу» цього року на різниці в тарифах теплокомуненерго на виробництві тепла для населення становитиме приблизно 34 мільярди гривень. А уряд уже влив у цього монополіста 105 мільярдів гривень. А потрібно ще, як мінімум, 15 мільярдів.
От якби НАК не брав участі взагалі в цій діяльності, а газ постачали за нормальною ціною на теплокомуненерго, то ці організації вже отримали б ті ж 34 мільярди гривень без підвищення тарифів для населення.

Це свідчить, що «Нафтогаз» не потрібен. У всякому разі, його слід звільнити від діяльності, якою він не вміє займатися. Треба випустити на вільний ринок усі промислові підприємства, які або ж повинні знайти собі довготермінового постачальника за двосторонніми контрактами, або прийти на біржу і купити потрібні спотові обсяги. А той газ, який йде за нормальною ціною для бюджетних організацій, повинні забезпечити ліцензіат-постачальники.

Уряд в особі АМК і НКРЕКУ лише регулює їх діяльність, не допускаючи зловживань і обмеження прав споживачів. А у «Нафтогазу» не повинно бути такого виду діяльності, як продаж газу, або може бути, але на загальних підставах. Але краще його оголосити банкрутом і просто закрити. А уже сформувані борги реструктуризувати, бажано, років на 15–20 під зобов'язання держави разово і окремим законом. І тоді ми побачимо, що ця проблема може бути вирішена практично безболісно для споживачів. А зараз вона наростає, причому загрозливими темпами. Туди вже вбухали в цьому році 105 мільярдів і хочуть продовжувати.

– Але зараз більше говорять про те, щоб приватизувати «Нафтогаз».

– Це точка зору тих людей, які сьогодні керують цим збанкрутілим монстром і на збитках заробляють тіньові гроші. Скільки з цих 105 мільярдів пішло в діло? Цього ніхто не може сказати. Я не хочу наразі їх ні в чому звинувачувати, а просто ставлю запитання ...

– Приватизувати можна трубу. А кому прийде в голову приватизувати будівлі на вулиці Хмельницького і Кловському узвозі?

– У нас прийнято закон про реструктуризацію «Нафтогазу». Газотранспортна система – окремо, підземки – окремо. А куди подіти все інше? І що це таке? Це торгова частина. Але як може торговець вижити, якщо він безнадійно збитковий? Його потрібно довести до банкрутства, а борги реструктуризувати, і оскільки це національна компанія, взяти на бюджет, але виплачувати не якимись залповими викидами, а в нормальному порядку – реструктуризувати. Можна випустити для цього якісь боргові папери... Варіантів може бути маса. Як тільки НАК «Нафтогаз» зникне як суб’єкт, то, повірте, з газом у нас все буде в порядку.

«РОСІЙСЬКЕ ВУГІЛЛЯ – НЕНАДІЙНЕ ДЖЕРЕЛО. ТАК САМО, ЯК І РОСІЙСЬКА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ»

– А з електроенергією у нас коли-небудь буде все в порядку? Ми не стоїмо на межі колапсу енергосистеми?

– Стоїмо.

– А що слід терміново робити уряду, щоб цього не сталося?

– Він повинен вирішити, що робити з вугіллям, яке лежить в Донецькій і Луганській областях. Сьогодні це єдиний вихід. Абсолютно зрозуміло, що Росія не дасть достатнього обсягу вугілля. Наш уряд зараз вишукує кошти, щоб купувати російське вугілля.

Ну, припустимо, гроші знайшли. Купуємо вугілля. Але не можна не враховувати часового проміжку, необхідного для того, щоб це вугілля в Кузбасі добути і привезти. Це – як мінімум, місяць. До того ж, як завжди, почнеться: вагонів немає й інші надумані причини. Російське вугілля – ненадійне джерело. Так само, як і російська електроенергія... Вони завтра візьмуть і відімкнуть.

Наш уряд має вирішити кілька питань. Перший: що робити з українським вугіллям. Торгівлю ним слід дозволити, а органи, які зобов’язані стежити, щоб не було фінансування тероризму та всяких тіньових операцій, повинні робити свою роботу.

Але заковика в тому, що сьогодні в зону АТО йдуть величезні автопоїзди зі всілякими товарами народного споживання – від сигарет до горілки, від манної крупи до підгузників. А звідти на територію України йдуть точно такі ж ешелони і автопоїзди з вугіллям. Тобто відбуваються бартерні операції. Сюди заходить вугілля, за який країна не перераховує грошей. Адже на посту немає митного контролю. Туди заходять продовольчі та інші товари. Там все добре.

Але держава не може миритися з тіньовою торгівлею вугіллям і якимись товарами, за яку воно не отримує ні копійки податків. Потрібно дозволити прозорий продаж цього вугілля – через банківські рахунки. А якщо ви вважаєте, що ці гроші йдуть терористам, то ловіть їх – посадіть у засідку агентів на кожен такий банківський рахунок і чекайте, коли вони за ними прийдуть.

Якщо ми це вугілля не отримаємо, енергетичного балансу в країні не буде. Бажано і цю торгівлю зробити відкритою, біржовою, проводити її на електронних аукціонах. Тоді на це вугілля сформується справедлива ринкова ціна, а на самі аукціони прийдуть й експортери з-за кордону. Баланс закриється, і, повірте, через півтора-два місяці проблем з вугіллям не буде.
Доти поки в кабінеті сидять три людини, які вирішують: яке вугілля запускати, а яке – ні, виникатимуть постскандали, построзслідування і дефіцит.

У світі виробляють мільярди тонн вугілля. Ми сьогодні ведемо мову про якісь п’ять-шість мільйонів тонн. Це – «третій знак за комою» від усього світового виробництва вугілля. І при цьому влаштовуємо з цього проблему. Було б ще зрозуміло, якби мова йшла про якийсь дефіцитний товар, або ж про те, який неможливо доставити ...

– Біржа, про яку ми згадували раніше, збирається торгувати й російським газом?

– А чому ні? «Газпром» веде два види торгівлі в Європі. Умовно кажучи, 80% – це довготермінові контракти, 20% – спотова торгівля.

Ніхто наразі не відкидає довготермінового контракту НАК «Нафтогаз» із «Газпромом». Якщо у НАК є гроші викуповувати цей газ, нехай викуповує. А біржа повинна забезпечити залучення на внутрішній ринок додаткових, як це зараз вкрай необхідно, обсягів газу як з Європи, так і з Росії.

РФ нині дуже зацікавлена у продажах додаткового газу. До того ж, Україна суттєвоо розширює постачання газу через Словаччину та Польщу. Хто цей газ купуватиме? Знову НАК «Нафтогаз»? Ми знаємо чим це закінчиться: буде потужність, буде обсяг, а купити не зможуть. Тому купувати повинні ті, кому цей газ потрібний і хто може за нього заплатити. А уряд просто має дати можливість цьому ринку функціонувати. Ніякої небезпеки в цьому немає.

– Газ із Європи заходитиме в українські підземні сховища і чекатиме там, поки на біржі знайдеться на нього покупець?

– Саме для цього й призначені ПСГ. Якщо європейська компанія побачить, що в Україні сформовані нормальні умови для торгівлі газом: є біржа, є двосторонні контракти, все це наповнено грошима, до того ж, прибрані валютні ризики, адже чим хороша УМВБ – у них з кліринговими домами Європи налагоджений зв'язок (торгівля для нашого підприємства відбувається через гривні, а для продавця розрахунки проводяться в тій валюті, в якій вони хочуть), – вона приходить на наш ринок із заявкою: купіть у мене, скажімо, три мільярди кубів газу. Потужність є, графік постачання забезпечується за допомогою ПСГ, підписанням відповідного контракту на зберігання та відбір цього газу...

Ще один важливий момент: що таке спот? Вдарив мороз: сьогодні – +5 Сº, завтра – -10Сº, підприємець одразу вийшов на біржу й подав заявку на додаткове постачання газу. Якщо завтра він купить цей газ, то післязавтра йому його доставлять. Зараз цього зробити не можна. Тому коли у нас вдаряє мороз, усі починають неминуче замерзати. Купити ж додаткового обсягу газу не можна.

– Європа не перешкоджатиме нам у створенні хаба, виходячи з того, що він конкуруватиме з європейськими?

– Ні. Навпаки. Ще влітку було відправлено листа тодішньому єврокомісару з питань енергетики Гюнтеру Еттінгеру з поясненням того, що ми тут хочемо зробити. На що була отримана відповідь: ми цілком вас підтримуємо і всіляко сприятимемо.

– А як український уряд ставиться до цієї ідеї?

– На відкритті торгів у тестовому режимі був радник прем’єр-міністра Сергій Тітенко. Як людина прогресивна, він з ентузіазмом поставився до того, що побачив. Що думає з цього приводу прем’єр, мені невідомо. Він не прийшов. Хоча його запрошували.

«ЯЦЕНЮК – ЗРУЧНІШИЙ ПРЕМ’ЄР ДЛЯ РОСІЇ, НІЖ БУВ АЗАРОВ»

– Буквально відразу ж після інавгурації Президент Порошенко зробив достатньо гучну заяву, яка стосувалася газового ринку: він пообіцяв, що припинить практику «президентського бізнесу на трубі». Але минуло півроку і ми не бачимо змін, наприклад, у бік збільшення прозорості закупівель і розподілу. Як ви вважаєте – чому? Що Президент реально може зробити?

– Наші європейські та американські партнери постійно нам повторюють: «проведіть реформи». Це тому, що за весь цей рік жодної навіть спроби початку реформ не було. Навпаки, я бачу бажання зберегти, законсервувати те, що зроблено досі. Їх влаштовують схеми, в тому числі корупційні, квазіринку, що існують за допомогою державних монополій, такі як електричний, газовий і вугільний ринок ... Вони не зацікавлені у жодних змінах. Максимум, на що вистачає нашого прем’єра – це войовнича риторика.

Я міркую над тим, що реформаторського зробив Яценюк на посаді прем’єра? Нічого. І дійшов висновку, що Яценюк – зручніший прем’єр для Росії, ніж був Азаров. Азаров хоч у чомусь відстоював український інтерес. Арсеній Петрович сьогодні на блюдечку з блакитною облямівкою приніс Путіну українську енергетику: газу немає, вугілля немає, електроенергії немає і взяти більше ніде не можемо ...

Так склалося за останні роки, що на ринку України є кілька монопольних «об'єднань», які його поділили. Щодо цих структур не проведено жодного антимонопольного розслідування, уряд не випустив жодного регуляторного акта... У когось газ заблокували у підземці?! Це – нісенітниця. Завтра відсудять, і буде у них газ.

Якщо хтось засяде за підрахунки балансу енергоринку, то побачить, що ці «структури», про які ми говоримо, отримують на ньому весь прибуток, а те, що перебуває в руках держави: НАК «Нафтогаз», вугільна промисловість, «Центренерго» – генерують виключно збитки. Фактично, законодавчо та нормативно розподілені фінансові потоки для певних структур.

І чому уряд не наводить там порядку, я не розумію. Короткозорість? Недалекоглядність? Ця мабуть той різновид, коли не бачать не тільки кінчика свого носа, але і дужок окулярів на ньому. Мало того, з другого півріччя 2015 року набуде чинності нова модель енергоринку, згідно з якою, наприклад, «Енергоатом» повинен буде фінансово балансувати приватні ТЕС.
Ось, виходячи з усього цього я і не вважаю Яценюка реформатором.

– Під те, про що ви говорите, потрібно змінювати законодавство. А це вже питання до парламенту.

– Не обов'язково. Чому в нас немає електроенергії? У нас подвійний запас за електростанціями! Чому вони не забезпечують країну електроенергією? Чому, наприклад, ДТЕК не забезпечує країну електроенергією? Електростанцій у нього для цього достатньо. Але у нього не всі блоки запущені.

– Чому? Не хоче, або теж вугілля немає?

– Я думаю, що у них блоки не відремонтовані. За вугіллям вони мали би бути повністю збалансовані, у них вугілля своє ...

– Ви підтримуєте рішення закрити будівництво Нововолинської шахти? У неї ж стільки грошей вгатили!

– Цю шахту будують уже 20 років. І кожен раз залишалося зовсім трохи, щоб її наступного року запустити. Вона уже навіть вугілля видобувала.

Але. На цій шахті – газова група вугілля високої зольності. Оскільки всі ТЕЦ в тому регіоні, які могли б споживати це вугілля, нині перебувають у власності ДТЕК – Добротвірська і Бурштинська ТЕЦ, – то, напевно, й не має зацікавленості у закуплі цього вугілля. Сьогодні «Львіввугілля» і «Волиньвугілля» на межі виживання, тому що ДТЕК возить собі вугілля з Павлограда ... Це відповідь на Ваше запитання. Думати про долю цієї шахти, а також про «Львів-» і «Волиньугля», потрібно було думати при складанні умов приватизації «Західенерго». До речі, чинному уряду давно пора було повернутися до цього питання. І війна на Сході тут ні при чому.

«Є УКРАЇНЦІ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ УКРАЇНСЬКІ РЕФОРМИ»

– З новим міністром енергетики України вже зустрічалися?

– Ні.

– А ви з ним були знайомі до призначення?

– Ні. Поняття не маю, що це за людина.

У цих призначеннях «з боку» – не з галузі, я вбачаю одне істотне «але». Такій людині, якою б геніальною вона не була, все одно потрібен час, щоб розібратися що до чого. Тому призначення в цю сферу абсолютно нової для неї людини свідчить про те, що просто не хочуть робити невідкладні реформи. Щоб навести порядок, треба було запросити людей, які б точно знали, що треба зробити сьогодні. Не завтра, або потім.

Більше того, нинішній міністр раніше кілька місяців працював у НКРЕ. 80% реформ енергетичного сектора зав’язано на НКРЕ. За ті кілька місяців, які він там пропрацював, ми не почули нічого реформаторського від цієї структури. Звідси я роблю висновок, що невідкладних реформ від міністерства енергетики наразі не буде ...

Але окрім наявного уряду в країні є небайдуже, так зване, експертне середовище, якщо хочете, свого роду волонтери. Ми зобов'язані або розворушити цю владу на реформи, або відправити у відставку, якщо вони не хочуть працювати. Коли писали коаліційну угоду через знайомих депутатів ми передавали наші пропозиції щодо реформи енергосектора. 70% з цього увійшло в остаточний текст угоди. Правда, потім в урядовій програмі ми нічого з цього не побачили. І це ще одне підтвердження, що Яценюк проводити реформи не збирається.

– Знаючи ваші ініціативи та досвід щодо проведення реформ в енергосекторі, вас якось намагався залучити до нового уряду?

– Ні. Були певні розмови влітку. Тоді, до речі, ще можна було вплинути на ситуацію із забезпеченням країни теплом і електроенергією. Над цим не потрудилися, тому зараз гасять пожежі.

Йти можна в команду, яка налаштована щось зробити. Просто зайняти місце мені не цікаво.

Команда наразі не проглядається. У всій нинішній владі: в Адміністрації Президента, парламенті та уряді, я й двох осіб не знайду, з якими можна було б займатися реформами енергетики. А тут потрібна потужна команда однодумців і не десяток псевдокамікадзе, а 300 спартанців, батальйон реформаторів, експертів, спеціалістів з досвідом готових і здатних врятувати і відродити країну.

...З приводу залучення іноземців в уряд. Влада прийняла рішення, яке, як їй здається, несподіване і модне. Насправді це свідчить про те, що вони там не знають людей своєї країни. А є українці, які можуть зробити українські реформи. Точно також як знайшлися українці, які вийшли і зробили Майдан, з нуля відродили українську армію ... Просто громадянам своєї країни проявитися не дають! Так, і не здатні мабуть дати...

Починаючи з 2004 року – Ющенко цю моду запровадив – щоразу приходили президент і уряд й практично на 80% оновлювали весь апарат, аж до районної адміністрації і нинішні не відстають, «довкатують». А необхідні люди в країні є. І з досвідом, і незабруднені. І треба б їх знати, і залучати. І у здатності добору кадрів й полягає мистецтво державного управління.

Зібрати команду можна завжди. Але для цього треба чесно визначити під які завдання ти її збираєш. Сьогодні для того, щоб провести реформи, не зроблені дві речі. Перша – об'єктивно не проаналізована ситуація, в якій ми опинилися. Такого аналізу ми не почули ні від Президента, ні від Прем’єра, ні від міністрів-реформаторів. Друга – не озвучено чітко, що ми хочемо зробити, до чого хочемо прийти. Так от, шлях між цими двома станами – і називається реформи.

Коли вийшов прем’єр і заявив, що збитки НАК «Нафтогазу» 105 мільярдів гривень, сказав неправду. Збитки НАКу – 35 мільярдів. А куди поділи ще 70, нехай розкажуть! Борги? Тоді поясніть.

Збитки НАК «Нафтогаз» має не тільки за однією категорією споживачів – теплокомуненерго. Вони отримують 8,5 мільярдів кубометрів газу за тарифом на 4 тисячі гривень нижчим, ніж закупівельна ціна. Множимо, і отримуємо 34 мільярди гривень. Це – збитки НАК «Нафтогазу». А уряд влив у нього 105 мільярдів. Так куди поділися 70 мільярдів? Адже і газу немає. При ціні газу (беремо 5000 гривень за тисячу кубометрів) на 100 мільярдів можна було купити 20 мільярдів кубометрів. А вони скільки купили? І це ми говоримо про той випадок, коли НАКу не платитимуть ні споживачі, ні населення, ні бюджет, а вони ж платять. Де газ? І ось ми прийшли до реформи. У нашого уряду проблема – збитки 105 мільярдів гривень. Що вони хочуть зробити? Підняти на цю суму тарифи для населення. Все! Більше нічого, на їхню думку, робити не потрібно!?!

Джерело: «День» – uaenergy.com.ua




Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
17.11.2010р.

Електричні щити 2

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

18.08.2010р.

Пристрій для плавного пуску електродвигуна

Одним із самих головних недоліків асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором є наявність у них великих пускових струмів. І якщо теоретично методи їх зниження були добре розроблені вже досить давно, то ось практично всі ці розробки застосовувалися дуже в рідкісних випадках

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.