Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
Презентовано перший енергоаудит для підприємств
22.04.2019р.

Івано-Франківський локомотиворемонтний завод,...

Перший досвід промпідприємства: СЕС на даху та фасаді офісу
22.04.2019р.

Приватне підприємство «Галиченерго» встановило на...

Революцію в освітленні здійснив українець
22.04.2019р.

Крихітні світлодіодні лампи спричинили революцію в...

26 вітротурбін для 100-мегаватної вітрової станції на Запоріжжі
16.04.2019р.

Данська компанія «Vestas» виготовила 26 вітрових турбін...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

2434
31.03.2015р. |
Енергонезалежності не буде. Ще довго
Отакий, судячи із заголовка до матеріалу, поданого на uaenergy.com.ua з посиланням на УНІАН, маємо нібито невтішний прогноз. Йдеться про те, що минулий рік став тестом на міцність для енергетичного комплексу України: нас «радували» віяловими відімкненнями електрики, а взимку лякали, що ось-ось вимкнуть й опалення. До нових морозів – 7 місяців. Інформагенція з'ясовувала, як влада реалізовує обіцянки уникнути повторення колапсу. «ЕлектроТЕМА» подає дещо із цих з’ясувань…

 

Україна пережила найважчу за всю історію незалежності зиму, яка стала справжнім стрес-тестом як для мешканців країни, так і для паливно-енергетичного комплексу. Українці, «завдяки» Росії і розв'язаній Кремлем війні на сході країни, знову відчули принади призабутих з 1990-х років віялових відімкнень світла. В інформпросторі панував страх, що енергоносіїв не вистачить на опалювальний сезон.

Причин декілька: через окупацію частини території Донбасу терористами і російськими військами енергетика країни відчувала гострий дефіцит вугілля (заповнити його спробували, закуповуючи вугілля за кордоном, але це виявилося не так просто: куплене у ПАР вугілля не годилося для вітчизняних ТЕЦ і ТЕС), крім того, на самому Донбасі були зруйновані, зупинені або відрізані від української енергосистеми кілька великих електростанцій; російський монополіст «Газпром» погрожував Україні припинити поставки «блакитного палива» (і навіть спробував знизити тиск газу в магістральних газопроводах, щоб український «Нафтогаз» не зміг перекупити російський газ у Європі), і, нарешті, деякі радикальні російські політики запропонували припинити постачати в Україну ядерне паливо.

У Києві чиновники різних рангів уесь рік запевняли громадськість у тому, що загрозлива ситуація не повториться – влада збиралася зробити «все від неї залежне», щоб енергонезалежність (загалом і зокрема від Кремля) стала реальністю. На десятках прес-конференцій, брифінгів і зустрічей офіційні особи запевняли журналістів і виборців: план, як це зробити, є. І його складові виглядали цілком правдоподібними…

Фаза 1: газу буде з надлишком – і не російського

 

Проблемну ситуацію із постачанням газу в Україну намагалися вирішити на тристоронніх переговорах за участю ЄС. Вдалося підписати «зимовий пакет» домовленостей, термін дії яких закінчується 1 квітня. Обговорення «літнього пакету», який охопить за терміном виконання і майбутній опалювальний сезон, триває.

Так, на початку березня міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин наголошував, що переговори щодо «літнього пакета» стосуватимуться змін вартості транзиту газу українською територією і надання Україні знижки на паливо. Пізніше В. Демчишин уточнив, що на поточний момент сторони не обговорюють ані конкретних обсягів поставок газу, ні його ціни. «Прояснив» ситуацію прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, який заявив, що умови підписання «літнього пакета» залишаються предметом обговорення, зокрема, й у Стокгольмському арбітражі.

Але, як відомо, рішення шведського суду, який розглядає позови сторін газової суперечки за ціною (і загалом щодо газового контракту), очікується не раніше середини 2016 року. Експерти називають і пізнішу дату, посилаючись на практику діловодства арбітражу. «Розгляд порівняно невеликої справи – за позовом італійського трейдера «Italia Ukraina Gas» до «Нафтогазу» – в тому ж Стокгольмському арбітражі тривав вісім років, а ціна питання була на порядок меншою. Якщо зараз усе завершиться за два роки – це нормально», – зазначив президент центру «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

Як просувається розгляд у Стокгольмському арбітражі позовів «Нафтогазу» до «Газпрому», у Міненерговуглепромі на офіційний запит УНІАН не відповіли. Що спонукає констатувати: ситуація із поставками російського газу і його ціною зависла у повітрі. Але влада запевняє: якщо знайти компроміс сторонам не вдасться, то в України є альтернатива російському газу – нарощування реверсу з Європи, будівництво LNG-терміналу для перекачування зрідженого газу і заповнення дешевшим (порівняно з російським) європейським газом підземних сховищ у літній період.

Що ж до реверсу, то минулого року Україна закупила через Словаччину, Польщу та Угорщину сумарно понад 5 млрд м³ «блакитного палива», тобто чверть загального обсягу власного імпорту. Оскільки європейські компанії пропонують на 15% нижчі ціни, ніж «Газпром» (ціна російського газу в першому кварталі становила $325, європейського – $270), цього року Україна, за словами офіційних осіб, має намір збільшити поставки газу з Європи до 60% імпорту. Ставку роблять на реверс через територію Словаччини – близько 10 млрд м³ на рік.

У профільному міністерстві УНІАН повідомили, що впродовж 2014 року збільшено пропускні спроможності газопроводів, розташованих на кордоні з Угорщиною і Словаччиною. Таким чином, обсяг реверсу, цілком ймовірно, може зрости. «Враховуючи, що потреба (України) в імпорті природного газу становить близько 26 млрд м³ на рік, можна констатувати, що завдяки заходам, впровадженим упродовж 2014 року щодо збільшення пропускної спроможності вітчизняних ділянок газопроводів, розташованих на кордоні з Угорщиною та Словаччиною, вдалося майже цілком забезпечити потреби вітчизняних споживачів у природному газі без залучення поставок з Російської Федерації», – йдеться у відповіді Міненерговуглепрому на запит УНІАН.

Але тут криється неприємність. Експерти вважають, що технічно забезпечити Україну реверсним газом можна, але ж цей реверсний газ спочатку заходить до Європи через українську ГТС ... з Росії. Таким чином, на думку фахівців, реверс не є панацеєю від кремлівської газової голки, зокрема, поставки з Словаччини зараз блокуються «Газпромом» на підставі чинного договору зі словацькою компанією «Eustream», тож половина потужностей газопроводу з Словаччини в Україну простоює. Суперечка наразі зайшла у глухий кут. Тобто реалізація ідеї «великого» реверсу – під питанням.

Водночас, як запевняють у Міненерговуглепромі, зараз активізована робота щодо проекту будівництва українсько-польського магістрального газопроводу «Дроздовичі – Більче – Волиця» річною потужністю до 8 млрд м³.

Утім, якщо врахувати, що переговори з цього проекта ведуться уже не один рік і, на сьогодні, згідно з повідомленням Міненерговуглепрому, «Укртрансгаз» і «GAZ-SYSTEM SA» лише підписали «Угоду про правила взаємодії», розраховувати на його реалізацію у найближчому майбутньому не варто.

Якщо з реверсом у широкому сенсі все непросто, то ще один варіант, озвучений владою – закупівля у літній період дешевого європейського газу для заповнення ПСГ (теж через реверс) – за ідеєю, повинен допомогти. Цього року, на думку пана Гончара, буде деескалація ціни на газ, пропорційно до вартості нафти... Відповідно, за другий, третій і четвертий квартали вона знижуватиметься. «Реальна ціна для України, без викрутасів «Газпрому», має бути у межах $200. Якщо влітку 2014-го ціна газу на споті була нижчою від $200, а нафти ще сягала за $100, то влітку цього року може відбутися «відкат» за цінами на газ до рівня десятка років тому. Україна цього року матиме можливість вибирати, у кого купити дешевше: у європейців чи росіян. Але найбільша проблема полягатиме не в газі, а в пошуку грошей на його закупівлю», – наголосив експерт.

Що ж до грошей на закупівлю європейського газу, то Європа, начебто, обіцяла нам допомогти, бо на власні сили України розраховувати не може. Міжнародне рейтингове агентство «Moody s» знизило суверенний рейтинг України до переддефолтного з негативним прогнозом. Основна причина – проблеми з переговорами щодо реструктуризації частини держборгу. У цій «частині» – і борг перед Росією у розмірі $3 млрд, погашення яких Москва, на жаль, не має наміру розтерміновувати. Таким чином, й заповнення ПСГ у літній період наразі під питанням.

Наступний проект, який покликаний допомогти Україні в заміні російського газу, – LNG-термінал для перекачуванні скрапленого газу. Його будівництво в Одесі «помпезно» розпочав уряд Миколи Азарова. Але влада змінилася ...

У Міненерговугілля на запит УНІАН відповіли так: «Українською стороною здійснюється робота з реалізації стратегічно важливих диверсифікаційних проектів. Серед таких проектів слід виділити проект спорудження LNG-терміналу поблизу м. Одеса потужністю з перевалювання до 10 млрд».

Казенне формулювання насправді означає, що проект «заморожений», уточнюють експерти. І причин тому кілька.

Так, раніше за цим проектом Україна уклала угоду з Азербайджаном про імпорт 10 млрд м³ газу на рік на першому і до 20 млрд м³ на другому етапі співпраці. Але все залишилося на стадії намірів. Хоча в Азербайджані видобувають достатньо природного газу для виконання потенційного контракту, але на східному узбережжі Чорного моря немає заводу зі зрідження «блакитного палива» і Азербайджану доведеться будувати досить капіталоємне підприємство з нуля, покладаючись при цьому лише на одного споживача. Та ще й на споживача, на території якого ведуться бойові дії...

Інша перешкода для «рятівного LNG» робить Азербайджан безальтернативним партнером України в цьому проекті. Справа в тому, що, хоча потенційним джерелом газу для нас могли б стати Катар або Алжир – у цих країнах є необхідні заводи і налагоджені контакти з перевізниками – у цьому випадку газ потрібно було б заводити в Чорне море через Босфорську протоку, контрольовану Туреччиною. А офіційна Анкара заявила, що не пропустить танкери через Босфор. Причина – питання безпеки і можливі ризики для мешканців Стамбула й самого міста, яке перетинає Босфор: LNG-танкери значно більші від нафтових і в разі аварій наслідки для Стамбула можуть бути руйнівними.

Це – офіційно. І хоча частка правди щодо названих ризиків є, більшою мірою причина непоступливості Туреччини у питанні пропуску танкерів вздовж набережної Стамбула – обставина, що Анкара зараз веде активні переговори з Москвою щодо «Турецького потоку», газопроводу, призначеного замінити «Південний потік», для поставок газу в Європу. Натомість від «Газпрому» турки очікують значних знижок на газ. Крім того, Туреччина дружить з Азербайджаном, а Баку зовсім нецікаво, щоб Катар вийшов на його потенційний (в майбутньому, після того, як ситуація в нашій країні стабілізується) ринок України.

Власне, ці обставини дають підстави стверджувати, що на найближчі роки про проект LNG-терміналу можна забути.

З урахуванням цього, обіцянки української влади про те, що в короткотерміновій перспективі (1–2 роки) Україна зможе цілком відмовитися від російського газу, дуже сумніви. І у Міненерговуглепромі це чудово розуміють. Незважаючи на торішні обіцянки політиків, міністерство відповіло УНІАН: «Станлення питання про відмову від поставок російського природного газу є концептуально неправильним. Головне завдання української сторони, полягає у створенні умов, за яких ціна на природний газ, імпортований з Російської Федерації, відповідатиме цінам на ринку ЄС за «мінусом» транспортної складової, і така ціна не повинна залежати від факторів, які не мають економічного обґрунтування».

Таким чином, можна констатувати, що за рік вкрай напружених відносин з Росією українська влада не змогли нічого зробити або почати робити для практичного зниження ризиків можливого перекриття українського газового крана Москвою. Всупереч обіцянкам і цього року, і, як мінімум, наступного, нас знову очікують напружені переговори і домовленості, які Росія в будь-який момент може порушити

Фаза 2: дефіцит вугілля ліквідуємо

 

Констатовано, що призабуті із 1990-х віяльні відімкнення електроенергії стали наслідком втрати контролю над низкою об'єктів генерації в окупованій частині Донбасу, а ще та обставина, що усі теплоелектростанції України запроектовані на споживання конкретних видів палива. Через ту ж окупацію східних районів країни українські ТЕС, що працюють на вугіллі, який добувають на сході, нині змушені його імпортувати.

Як альтернативу постачанню з Африки (його перипетіями зараз зайнята Генпрокуратура), чиновники минулої осені говорили ще про можливість закупівлі австралійського, дешевшого і придатного для горіння антрациту. Але до поточного опалювального сезону придбати вугілля в Австралії не вдалося: занадто довго везти його до берегів України. Тому обсяги вугілля, яких не вистачало, закуповували в Росії, як би парадоксально це в нинішній ситуації не звучало.

Логічно припустити, що для того, аби до нових холодів вугілля із Зеленого континенту встигло допливти до нас, енергетикам, профільному міністерству варто було б заздалегідь домовитися про його постачання.
УНІАН запитав Міненерговуглепром: що робить влада, щоб уникнути нового вугільного дефіциту? Відповідь збентежила: «Міненерговугіллям організована робота з диверсифікації поставок вугілля шляхом забезпечення імпорту енергетичного вугілля не тільки з Російської Федерації, а й з Південно-Африканської Республіки, Австралії і Польщі. За дорученням Міністерства закордонних справ України посольства України в США, Австралії, В'єтнамі, Південно-Африканській Республіці, Перу і Польщі опрацьовують питання про можливість постачання вугілля цих країн для потреб українських теплоелектростанцій».

З цього розпливчатою формулювання можна зробити висновок, що імпорт вугілля з РФ заморожувати ніхто не збирається, з ПАР «погане» вугілля може знову надійти в Україну, а судна з Австралії, судячи з усього, до початку майбутнього опалювального сезону можуть до нас не доплисти, якщо питання наразі тільки «обговорюється».

Отже, слід констатувати: питання наявності в достатній кількості в Україні не тільки газу, а й вугілля у найближчі місяці з порядку денного знято не буде.

Нагадаємо, що для вирішення «вугільної» проблеми обіцяли в екстреному режимі переобладнати ТЕС для роботи не на дефіцитному антрациті, а на доступнішому «газовому» вугіллі. Проте в Міненерговуглепромі повідомили, що на сьогодні лише «вивчаються технічні та економічні можливості переобладнання».

Згідно із заявою прем'єра А. Яценюка від 19 січня поточного року, консультації з модернізації українських теплоелектростанцій ведуть з Польщею. Експерти оцінюють витрати на переобладнання ТЕС приблизно у $2 млрд. Будемо сподіватися, що Варшава допоможе нам їх знайти.

У Міненерговуглепромі запевняють: вугілля «газової» марки, що добувають на підконтрольних Києву підприємствах, зараз більш ніж достатньо для ТЕС і ТЕЦ. Але тут – інша біда: через зруйновану інфраструктуру (підірвані залізниці і мости) його не можна поставити на теплоелектростанції в необхідних обсягах...

Допомогти впоратися з дефіцитом потужностей теплової генерації (через втрату низки об'єктів у зоні АТО), за запевненням чиновників, може добудова кількох ТЕС. Але на питання, чи реалізовуватиметься цей план, в Міненерговуглепромі УНІАН не відповіли. Та й у бюджеті-2015 гроші на це не передбачені.

Фаза 3: «українську енергетику врятує гідроенергія»

 

Фраза у цьому підзаголовку – це назва кількох минулорічних прес-релізів держкомпанії «Укргідроенерго» – оператора вітчизняних гідроелектростанцій.

Малося на увазі, що суттєвий внесок в енергобаланс України можуть зробити нові гідроелектростанції (ГЕС) та гідроакумулювальні електростанції (ГАЕС).

Наразі в Україні є дві чинні ГАЕС – Київська (поблизу Вишгорода) і Ташлицька ГАЕС (біля Южноукраїнська), ще дві – Дністровську і Канівську ГАЕС будують...

В «Укргідроенерго» УНІАН повідомили, що будівництво Дністровської ГАЕС реалізовують зараз згідно з графіком: «У 2014 році впроваджено в експлуатацію другий гідроагрегат потужністю 324 МВт, у 2015 році буде змонтований, а в першій половині 2016 введений в експлуатацію третій гідроагрегат, що дасть змогу успішно завершити першу чергу будівництва станції».

А ось будівництво Канівської ГАЕС, на яке у часи В. Януковича навіть виділяли бюджетні кошти (щоправда, їх розкрадали), наразі заморожено. «Проект будівництва станції має 100% готовність до реалізації, пройшов усі необхідні експертизи, в тому числі й екологічну. Зараз у зв'язку зі складною фінансовою ситуацією в Україні компанія займається пошуком джерел фінансування для початку будівництва», – наголосили в «Укргідроенерго». Іншими словами, незважаючи на обіцянки не шкодувати коштів на досягнення енергетичної незалежності, українські уряд і парламент не стали закладати кошти на добудову об'єкта в Каневі у бюджет.

Таким чином, введення в експлуатацію додаткових гідроакумулювальних потужностей, покликаних зменшити споживання дорогих сировинних ресурсів ТЕС, – відкладений.

Єдине, чим наразі можуть обнадіяти гідроенергетики – планами на майбутнє. «Реалізований нині проект «Другої черги реконструкції ГЕС Дніпровського каскаду», а також перспективні проекти «Будівництва Каховської ГЕС-2» і «Будівництва каскаду ГЕС на верхній ділянці р. Дністер» у найближчій перспективі дадуть приріст маневрених гідропотужностей, що дасть змогу збільшити частку вироблюваної на ГЕС електроенергії у загальному енергобалансі України», – зазначають у «Укргідроенерго».

Але це, на жаль, перспектива кількох років (якщо не десятиліть), таким чином, на «річковому напрямі» у справі досягнення енергонезалежності України наразі повний штиль.

Фаза 4: від російського атомного палива відмовимося, АЕС запустимо на повну потужність і добудуємо нові енергеблоки

 

Експерти кажуть, що для збалансування роботи Об'єднаної енергосистеми України, в умовах дефіциту палива і гідроресурсів, що провокує дефіцит електроенергії, а також для економії вугілля антрацитових марок, необхідно оптимізувати використання потужностей АЕС.

Нині в Україні працюють 4 АЕС, на яких розташовано 15 енергоблоків загальною потужністю 13 835 МВт. Тимчасом через низьку пропускну спроможність ліній електропередач не можуть врятувати країну від дефіциту електроенергії Хмельницька і Рівненська АЕС (ці станції можуть забезпечувати електрикою лише прилеглі до них області). Меншою мірою ця проблема характерна і для Запорізької АЕС. А на Южно-Українській АЕС проблема з виходом на повну потужність, пов'язана із внутрішньою системою охолодження – недобудованими охолоджувальними водоймищами. Крім цього, лінії електропередач від Южно-Української АЕС налаштовані на енергозабезпечення південних областей і... окупованого Криму.

В «Енергоатомі» УНІАН запевнили, що до середини осені 2015 року заплановано завершити роботи з реконструкції ліній електропередач для Рівненської АЕС. Працюють над відповідними проектами реконструкцій на ЗАЕС та Ю-УАЕС, щоправда, терміни не озвучили. «Енергоатом» також розраховує почати реалізацію програми підвищення всієї встановленої потужності атомних станцій на 4%, але перших результатів очікують ... у 2017 році.

На перший погляд, в атомній сфері все йде за графіком, якби не одне «але». Справа в тому, що на всіх АЕС встановлені реактори ВВЕР-1000 і ВВЕР-440, які працюють на російському ядерному паливі. У РФ уже не раз лякали, що його поставки можуть бути призупинені. Альтернативним для наших реакторів ВВЕР-1000 є паливо виробництва американо-японської компанії «Westinghouse». УНІАН поцікавився у «Енергоатома», чи вдасться Україні (і в які терміни) відмовитися від російських поставок палива для АЕС, щоб запобігти небажаним ризикам. У компанії повідомили (про це уже писала «ЕлектроТЕМА»), що зараз на Южно-Українській атомній електростанції успішно завантажили модернізоване палива ТВС-WR виробництва «Westinghouse» – на третьому енергоблоці.

На запитання, коли паливо американо-японської компанії освоюватимуть інші АЕС України, в «Енергоатомі» конкретно не відповіли, лише уточнили: «Згідно із чинним законодавством України, за умови позитивних результатів дослідної експлуатації на енергоблоці №3 Ю-У АЕС, буде прийняте рішення про поширення дослідної експлуатації модифікованого палива на інших енергоблоках АЕС України з реакторами типу ВВЕР-1000». Тобто відмова від російського ядерного палива – проблема не одного року.

Але робота АЕС, які можуть врятувати Україну від дефіциту електроенергії, безпосередньо пов'язана ще і з їх технічним станом. А більшість енергоблоків вже перевищили гарантійні терміни експлуатації. Приводу для занепокоєння немає – усі енергоблоки кожних чотири роки зупиняють для проведення капітального ремонту. Однак є питання продовження терміну їх служби … В «Енергоатомі» повідомили, що зараз «проводяться організаційно-технічні заходи з підготовки до продовження термінів експлуатації енергоблоків №1, 2 ЗАЕС та №2 Ю-УАЕС». Також в компанії відзначили, що продовження терміну експлуатації енергоблоків АЕС України передбачено «Енергетичною стратегією України до 2030 року», затвердженою Кабміном. Йдеться про продовження терміну експлуатації 9 енергоблоків АЕС України за 6 років».

Таким чином, оновлення і переведення атомної галузі нашої країни з російського палива, з урахуванням того, що справа це дорога, – перспектива на майбутнє. І вона ніяк не позначиться ні на прийдешньому опалювальному сезоні, ні на вирішенні проблем з енергодефіциту в поточному році. І навіть у наступному.

Можливо, саме час зайнятися іншим обіцянкою влади - будівництвом нових енергоблоків АЕС? Насамперед, йдеться про давно заявлений проект зі спорудження блоків №3 та 4 Хмельницької АЕС (Про це неодноразово писала «ЕлектроТЕМА»). В «Енергоатомі» орієнтуються на введення в експлуатацію зазначених об'єктів у 2019–2020 рр.

Отже в енергетичній сфері питань не стало менше. Можна лише сподіватися, що до опалювального сезону хоч одне із них вирішать – про добудову ліній електропередач з АЕС на Західній Україні.

Фаза 5: енергоощадність і тарифи як інструмент примусу до нього

 

Вивести Україну на новий рівень енергонезалежності може реформа енергозбереження. Але замість того, щоб зобов'язати постачальників послуг встановлювати лічильники і ремонтувати мережі, втрати енергії у яких взимку видно неозброєним оком, уряд вирішив підвищувати енергоефективність країни завдяки відшкодуванню частини кредитів, які повинні брати самі українці для забезпечення енергоощадності у приватному порядку.

«Коли у нас почалася економія усіх енергоресурсів, уряд не запропонував жодної програми енергоефективності – щодо встановлення лічильників, ремонту теплотрас, утеплення стін будинків. Запропонували тільки нові тарифи, які підвищили. Я це не називаю реформою, просто ми платитимемо за той сервіс, який нам не надають. Реформа буде, коли у нас налагодять належний облік енергоресурсів, які ми споживаємо – газ, тепло ... Але такого плану (в уряду) немає», – вважає експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.

Кабмін розраховує залучити близько 1,5 млрд грн приватних інвестицій на підвищення енергоефективності в житловому секторі за рахунок впровадження різних механізмів держпідтримки. За словами віце-прем'єра Геннадія Зубка, залучити такий обсяг приватних коштів планують шляхом програми відшкодування українцям 20% від суми кредиту, отриманого на придбання негазового котла, а також частини кредитів, отриманих на купівлю устаткування і матеріалів для здійснення енергоефективних заходів в будинках. Зі свого боку уряд виділяє на це 343,5 млн грн…

Але поки українці «побіжать» за кредитами, монополісти продовжать заробляти на нас, не думаючи про енергозбереження. «На сьогодні монополісти не зацікавлені в скороченні енергоспоживання, бо це безпосередньо позначиться на їхніх доходах, – пояснює директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. – У нас тарифи формують за витратним принципом, підприємству вигідно не знижувати собівартість продукції, а навпаки, – підвищувати, бо в тариф закладено відсоток прибутку. І що вищі витрати підприємства, то більший прибуток».

Роз'яснимо: теплогенерувальні компанії мають право закласти в тариф додану вартість, наприклад, надбавку 10% собівартості послуг. Якщо послуг надано за собівартістю на 1000 гривень, то тариф може бути 1100 грн (що дає прибуток – 100 грн). А якщо ті ж послуги за собівартістю обходяться в 2000 грн – то тариф вже 2200, і прибуток... Самі порахуйте

Post scriptum
Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко:

 

– Єдиний сегмент енергетики, де хоч щось позитивне відбувається, це –газова сфера, де є домовленість з Європою, де є надійний реверс, де розроблений закон про ринок газу, тобто, як мінімум, тут прогрес. Що ж до стосується всього іншого – я б окреслив словом «катастрофа». Минулу зиму, завдяки дуже теплій погоді, ми протягнули, але, якби було –10ºС хоча б півмісяця, то – все, Україна залишилася б без світла і багато міст – без тепла. І якихось радісних перспектив в діях більшості державних органів не передбачається...

Експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук:

 

– Плану не було рік тому. Було, як кажуть, « якось воно буде». Цей розрахунок, на превеликий жаль, перекочував з 2014 року у 2015 рік. Якби не тепла погода... Але реальним підсумком стало те, що руйнується енергосистема. А енергосистема – це не тільки газові мережі, це і електростанції, і гідростанції, і так далі. Вимивається залишковий ресурс з цих сфер, вони в таких складних умовах швидше зношуються. Повною мірою страшним можна назвати і те, що торік, у жовтні і листопаді, ми побачили цифру – коли був дефіцит електроенергії 6000 МВт, коли у нас почалися віялові відімкнення. Це – головна поразка, фактично крок до розвалу енергосистеми. І немає жодного плану, нехай вони (влада) скажуть, як ми будемо далі жити.

Теги та ключові фрази
"@moodyint.com.ua"


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
17.11.2010р.

Електричні щити 2

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

18.08.2010р.

Пристрій для плавного пуску електродвигуна

Одним із самих головних недоліків асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором є наявність у них великих пускових струмів. І якщо теоретично методи їх зниження були добре розроблені вже досить давно, то ось практично всі ці розробки застосовувалися дуже в рідкісних випадках

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.