Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
Презентовано перший енергоаудит для підприємств
22.04.2019р.

Івано-Франківський локомотиворемонтний завод,...

Перший досвід промпідприємства: СЕС на даху та фасаді офісу
22.04.2019р.

Приватне підприємство «Галиченерго» встановило на...

Революцію в освітленні здійснив українець
22.04.2019р.

Крихітні світлодіодні лампи спричинили революцію в...

26 вітротурбін для 100-мегаватної вітрової станції на Запоріжжі
16.04.2019р.

Данська компанія «Vestas» виготовила 26 вітрових турбін...

Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

2525
10.04.2015р. |
Володимир Демчишин: Ми ринок не ділимо, ми його створюємо
Очевидно, що цього інтерв’ю ми давно очікували, адже скільки то вже негативу накопичилося навколо постаті міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина. І ось його подала «Українська правда», може й не остаточно, але все ж таки розставивши крапки над «і».

 

Визначивши напочатку В, Демчишина «найскандальнішим членом Кабміну Арсенія Яценюка», журналістка Севгиль Мусаєва-Боровик, водночас зазначає, що з перших днів на цій посаді йому довелося вирішувати проблему віялових відімкнень, потім давати пояснення щодо підписаного з Росією контракту на імпорт електроенергії, у фінальній версії якого фігурувало формулювання «Кримський федеральний округ».

Сулужбове розслідування з цього приводу особисто ініціював А. Яценюк, так що багато хто очікував швидкої відставки міністра, який був призначений в уряд за президентською квотою.

З главою Кабміну у В. Демчишина не склалися стосунки ще з осені минулого року, коли він очолював НКРЕКП, а з приходом його у Кабмін, ситуація тільки погіршилася.

Втім, складні стосунки у В. Демчишина не тільки з Яценюком. Представники найбільшої енергетичної компанії ДТЕК Рината Ахметова з недавнього часу теж різко критикують керівництво галузі.

Вся ця публічна історія – тільки верхівка айсберга протиріч між найвищим керівництвом країни і різними фінансово-промисловими групами, які борються за контроль над енергетичним ринком.

«Українська правда» уже неодноразово писала, що Президент Петро Порошенко провів кілька зустрічей на Банковій з Ринатом Ахметовим і менеджментом ДТЕК, на яких обговорено питання монопольного становища компанії на енергетичному ринку.Олігархові запропонували продати частину активів, які були куплені на «пільгових умовах» у роки президентства Віктора Януковича. До консенсусу наразі сторони не дійшли.

Конкурентів зацікавлених в енергетичних активах Ахметова достатньо. Це і Ігор Коломойський, чия компанія «Бізнес Інвест» подала позов на визнання незаконною приватизацію «Західенерго», і власник кількох обленерго Григорій Суркіс, який також приєднався до цього процесу, це і російський бізнесмен Костянтин Григоришин.

Останньому, до речі, учасники ринку в неофіційних розмовах приписують особливий вплив на нинішнього міністра.

Інтерв’ю з В. Демчишиним в «УП» досить обширне, ми подаємо його скорочений варінт, зосереджуючись здебільшого на електроенергетиці й загалом, виходячи із окремих положень окреслених вище питань. Отже…

КОНФЛІКТ З ДТЕК

– У чому полягає причина Вашого конфлікту з компанією ДТЕК Рината Ахметова?

– Із ДТЕК Міністерство має дуже прості стосунки. Ми говоримо: «Колеги, давайте працювати на ринкових умовах і прозоро». Вони відповідають: «Ми так і робимо, тільки собівартість вугілля розкривати не будемо».

А ключова проблема в тому, що у ДТЕК весь заробіток саме на вугіллі – там, де у компанії фактична монополія. Де легко ці гроші сховати.
Адже у вугільній галузі мало хто розбирається. Більш того, усі знають тільки, що є державні шахти, які видобувають дороге вугілля. А те, що Ринат Ахметов свого часу приватизував найкращі шахти – не знають.

– Тобто, у Вас є претензії до того, як свого часу активи ДТЕК були приватизовані?

Ну, ми можемо повернутися в історію, подивитися, як ДТЕК завойовував свої активи, при якій владі, яким це чином робилося ... Так, компанія інвестувала в куплені або взяті в оренду у держави компанії багато коштів. Але у підсумку вона зросла до монополіста. А держава повинна контролювати монополії. Просто раніше цього ніхто не робив.

Насправді монополіста жорстко контролюють у будь-якій країні. У деяких – монополіям наказують продати частину активів, в інших країнах – визначають рівень прибутковості. Впродовж останніх шести місяців ми обговорювали бачення стратегії розвитку галузі та роль компанії (ДТЕК – УП) у цьому. Більше того, неодноразово пропонували вибрати пріоритетний варіант контролю монополії.

Але вони так не хочуть. Вони хочуть, щоб все було, як раніше: коли можна призначити лояльного міністра і керівника НКРЕ – а ті приймали б вигідні компанії рішення.

– І що ви пропонуєте? Реприватизацію?

– Ми не говоримо про реприватизацію. Ми говоримо, що на ринку повинні з'явитися кілька учасників – а не один монополіст, який має можливість диктувати свої умови державі.

– Тобто, Ви натякаєте на те, що частина активів необхідно продати? Ви думаєте, що в нинішній ситуації на них знайдуться покупці?

– Я впевнений, що знайдуться. І американські, і європейські компанії готові інвестувати в Україну. Чому б і ні?

Ви подивіться на маржинальність їхнього бізнесу, яку вони показують міжнародним кредиторам. Навіть при торішніх валютних ризиках, у них EBITDA тільки з енергетики становила 12 мільярдів гривень за минулий рік, при середньому курсі близько 12 гривень – це майже мільярд доларів.

А якщо перерахувати дохід на вкладені кошти, то буде зрозумілий можливий інтерес інвесторів до даного бізнесу.

– Багато хто вважає, що це не бажання навести порядок, а бажання переділити ринок.

– Завжди при наведенні порядку є хтось, звиклий до старих правил, який говорить: «Хочуть переділити ринок». Але ми ринок не ділимо – ми його створюємо.

– Але проблема ще в тому, що у ДТЕК велика кількість кредиторів.

– Це питання їхньої структури. Вони скупили безліч активів. У дистрибуції – «Донецькобленерго», «Дніпрообленерго» і «Київенерго», отримавши частку ринку близько 40%. У теплової генерації – «Західенерго», «Східенерго» і «Дніпроенерго» з часткою ринку 80%.

Крім цього, ДТЕК фінансував будівництво Ботієвської вітрової станції на суму понад 200 мільйонів доларів, а також набував нафтогазові активи на суму понад 500 мільйонів доларів.

При цьому всі придбання – за рахунок позикових коштів. А борги необхідно обслуговувати і погашати.

Також, більш суттєві суми виплачені у вигляді дивідендів, за які купували і фінансували інші неенергетичні активи.

У такій ситуації можливим варіантом якраз і є продаж частини активів. Це дасть змогу розплатитися з боргами, і сконцентруватися на пріоритетних сегментах, в яких у них великий досвід.

– Ви самостійні у прийнятті рішень щодо ДТЕК?

– У чому суть самостійності або несамостійності рішень?

– Наскільки на Вас впливають Президент або інші учасники ринку? Розповідають про те, що Президент особисто зустрічається з Ахметовим і вимагає продати частину активів. Є також зацікавлені учасники ринку – Коломойський, Суркіси, які подали позови з приватизації «Західенерго». Той же Григоришин.

– Ніхто не впливає. Моя мета полягає в тому, щоб ринок запрацював. Щоб жоден його учасник не міг диктувати свої правила роботи.

Зараз держава, наприклад, уже спроможна не залежати від одного гравця на ринку електричної енергії, завдяки імпорту і генерувальної компанії «Центренерго». Це вже елемент конкуренції, який змушує ринок працювати.

– Оскільки ви самі заговорили про імпорт електроенергії, не можу не порушити питання, через яке вас, в тому числі, вимагали відправити у відставку. Як з'явився «Кримський федеральний округ» у контракті на імпорт електроенергії? Чи було це формулювання у фінальній версії документа? Що взагалі сталося?

– Так, на якомусь етапі, десь дійсно була допущена помилка. Підписання договору готувалося у вкрай стислі терміни, адже було поставлене найважливіше завдання: терміново вирішити проблему віялових відімкнень до кінця року.

Спочатку планували, що закупівлі проводитиме якийсь учасник, визначений аукціоном. Такий складний варіант розглядали саме через питання поставок до Криму, тому що воно є політичним. Але у підсумку вирішили імпортувати і продавати в Крим безпосередньо – так вигідніше бюджету країни.

– Я знаю, що розглядався варіант залучення офшорної компанії «Perlisio», яку пов'язують з російським олігархом Григоришиним. Розглядали чи ні, чому від нього відмовилися?

– Про конкретні підприємства не йшлося, варіант залучення когось розглядали для того, щоб ми не вели жодної господарської діяльності з Кримом. Один із аргументів – щоб не потрапити під санкції.

Але потім, коли почали усе з’ясовувати, зрозуміли, що насправді будь-який посередник тільки ускладнює процес розрахунків з кінцевими споживачами. Так, наприклад, ДТЕК торік розраховувався із суттєвим відтермінуванням з державним «Укрінтеренерго». Тому зважилися на прямий договір.

Що стосується конкретних формулювань договору, я не був присутній при його підписанні, на превеликий жаль...

– Як так вийшло? Ви ж профільний міністр?

– «Укрінтеренерго» – це окремий господарюючий суб’єкт. Міністерство за положенням не має повноважень підписувати договори і, відповідно, вичитувати їх.

– Але в суспільній свідомості за контракти відповідаєте Ви, оскільки керуєте цією галуззю.

– Але це ж не так, цю думка створено штучно. Завдання Міністерства – формувати стратегію розвитку галузі, а не керувати держпідприємствами в ручному режимі. Правда ще й у тому, що міністр заважав ДТЕК підписати цей договір на себе.

– Однак Вас голосно критикує не тільки ДТЕК. Є претензії і у прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Я так розумію, що ваш конфлікт почався ще з часів НКРЕ.

– Та не було у нас ніякого конфлікту – цілком робочі стосунки, з публічним і відвертим обговоренням проблем. Це добре, коли прем’єр все відкрито говорить. Адже Міністерство впливає на великий холдинг, який заробляє гроші і розвиває економіку.

– Тобто, у цій ситуації Яценюк підіграє Ахметову? Ви це хотіли сказати?

– Це Ви так говорите, а ситуація складніша.

Прем’єру важливо, щоб бізнес працював, платив податки, формував робочі місця, розвивалася економіка, поліпшувався інвестиційний клімат. А як тільки ми починаємо цікавитися, яким саме чином і скільки заробляє ДТЕК, використовуючи частку на ринку – це викликає бурхливу реакцію керівництва компанії, зокрема й публічну.

– І з боку прем'єра?

– Прем’єр-міністру важливо, щоб система працювала. І якщо ДТЕК починає зупиняти блоки на станціях, призупиняти постачання вугілля, вимагати підвищення тарифу, не розкриваючи собівартості ... Кому це сподобається?

– Головний аргумент Яценюка, ДТЕК і деяких інших гравців ринку полягає у тому, що зараз галузею керують люди, які не працювали раніше в комплексі. Чи вистачає Вам знань?

– Тим, хто створював систему набагато вигідніше, щоб працювали люди, які займають посади по 10 років. Вони вже не пробують щось міняти, усі щасливі з наявною системою. Адже систему «приручали» роками, а ми її ламаємо за кілька місяців.

Насправді, у паливноенергетичному комплексі багато класних фахівців. У нас же в основному проблеми не технічні. Основна проблема яка? Де взяти грошей для того, щоб купити, щоб проінвестувати, щоб заощадити. Наша проблема в тому, щоб порахувати, а не тільки забезпечити технічну стабільність. Ніхто ж раніше не працював у ринкових умовах.
Економістів і фінансистів не достатньо – ось ми їх і залучаємо. Технічних же фахівців ми залучаємо як радників, вони не були залучені до процесу створення давніх схем.

– Ситуація, яка склалася в грудні до підписання контракту з дефіцитом вугілля і віяловими відімкненнями на станціях, була природною чи штучно створеною? Тому що думки розходяться. (Деякі енергетичні експерти вважають, що компанія ДТЕК спеціально зупиняла свої енергоблоки і відправляла їх на аварійний ремонт, що у підсумку і призвело до віялових відімкнень – УП)

– Це повністю штучна ситуація. Таким чином, мене хотіли змусити підписати зручні договори.

І зараз, до речі, ситуація триває.

Станом на сьогодні (інтерв’ю записувалося у четвер, 2 квітня – УП) знову поставлені на аварійний ремонт велика кількість блоків на їх електростанціях (міністр шукає статистику і демонструє її кореспондентові – УП). Найцікавіше, що відправлені в ремонт блоки працюють на вугіллі газової групи, якого достатньо на складах цих станцій.
У ситуації з віяловими відімкненнями потрібно було діяти швидко, от і змушували мене здатися, віддати контракт на імпорт їм.

– Вони цього не приховують. Тимченко в інтерв'ю «Українській правді» відкрито заявив, що ДТЕК підписав би професійніший договір.

– Цікаво, який? Як договір з Кримом?

Адже наш договір писали на основі версії ДТЕК 2014 року, тому й не встигли всі помилки вивудити у чорнових варіантах. Там багато хто обурювався з приводу арбітражу, який вирішується у Московському суді. Так у них по Криму був точно такий же.

– Все-таки, чому ви вирішили не віддавати цей контракт ДТЕК?

– Тому що тоді був би один гравець, а не держава, який би приймав рішення, скільки електрики треба виробляти, а скільки – імпортувати.

І якби вони не отримали потрібні їм тарифи, то просто відімкнули б імпорт і змусили б відмикати споживачів.

Тому мені було важливо, щоб цей процес перебував не під їх контролем, а під контролем держави.

– Наразі я так розумію, домовитися з ДТЕК не виходить?

– Наразі знайшли тимчасовий компроміс. Тариф 86 копійок – це вже велика поступка з їхнього боку.

Я впевнений, що якби не монолітна позиція Міністерства і НКРЕКП, тариф для теплової генерації був би більшим однієї гривні, а відповідно тариф для населення і промисловості необхідно було б знову підвищувати.

При цьому наша ціна на електроенергію уже вища європейської, навіть з урахуванням низького тарифу атомних станцій.

Але все це – лише частина наведення порядку. У нас вся дискусія звелася до ДТЕК, але це тільки вершина айсберга. Є безліч не менш актуальних тем…

СТРАТЕГІЯ ГАЛУЗІ

– Тоді, давайте, поговоримо про стратегію. Я розумію, що коли Ви тільки прийшли на посаду, виникло дуже багато оперативних питань, це була пожежа, яку необхідно гасити. Нині, через три місяці, чи з’явилася стратегія?

– Вона була із самого початку. Але наразі результати не помітні – ми лише на початку шляху. У вугільній промисловості ми, наприклад, даємо основні команди: оптимізуємо управління та операційні витрати, погоджуємо програму розвитку галузі та приватизаційні проекти.

Взагалі, ключова проблема для видимих змін – для них необхідно залучати кошти. У бюджеті коштів на розвиток немає.

– У поточному році Ви готуєте приватизацію? Наскільки це виправдано? Ціни на активи через фінансову ситуацію в країні дуже низькі...

– Питання навіть не у цінах. Вугільна галузь завжди була дотаційною, і на сьогодні накопичила безліч боргів.

Ми плануємо віддати підприємства в управління, розуміючи, що просто не можемо більше їх утримувати, особливо знаючи про необхідність збільшення військових витрат.

– На скільки в результаті приватизації зменшиться дотація для вугільних підприємств?

– Я думаю, що впродовж двох-трьох років ми зможемо цілком відмовитися від дотацій. Насправді, ми і в поточному бюджеті її не мали: була тільки стаття на ліквідацію та реорганізацію – півтора мільярда. Але у порівнянні з попереднім роком, коли було 11 мільярдів підтримки з бюджету, це дуже мало. Навіть в коаліційній угоді написано, що дотація щорічно зменшуватиметься на 20% до 2019 року.

– Ви кажете, що дотації припиняться. Чи враховуєте ви небезпеку соціального вибуху? Шахтарі вже почали страйкувати.

– Страйкують, адже з ними не розраховуються. Проблем тут декілька.

По-перше, немає збуту, адже вугілля газової групи – у надлишку. По-друге, за вугілля і вироблену з нього електроенергію теж не розраховуються. Адже у нас, окрім обнулення дотацій, ще війна на Сході і споживачі, які впевнені, що можуть не розраховуватися.

Але внаслідок складних рішень регулятора – НКРЕКП – цього місяця рівень розрахунків на енергоринку уже буде вище 90%, порівняно з 80% у грудні-січні.

Тому ситуація вирішуватиметься.

– Раніше Ви говорили про можливість приватизації «Центренерго» у найближчому майбутньому. Наскільки доцільно зараз продавати «Центренерго»? Чому ви хочете його продати саме цього року, на піку низької ціни?

– А якщо я скажу, що проти продажу, почне критикувати інша сторона, говорити: «А навіщо «Центренерго» країні взагалі ...».

Насправді, необхідно, щоб компанія працювала в ринкових, прозорих умовах – і усі питання відпадуть.

Актив досить цікавий. Якщо правильно підготуватися до продажу, то можна провести угоду, за доходами і публічністю співставну з продажем «Криворіжсталі» «Arcelor Mittal», навіть при сьогоднішніх умовах.

– На ній не заробляв хіба що лінивий. У роки президентства Януковича – компанії його сина Олександра. Після революції теж велика кількість офшорних компаній і Януковича в тому числі.

– Я впевнений, що якби у будь-якій з державних компаній в енергетиці зараз були корупційні схеми, то опоненти вже на кожному стовпі про них написали б. А так – знайшли тільки «опечатки» у договорах ...

– Ви говорите про інвесторів. Є показова історія із «зеленим» тарифом. З 2008 року до «зеленої» енергетики була посилена увага. Прийняли цей тариф у 2009 році, на ньому зросли два гравці – Ахметов і Клюєв. Але водночас є й іноземні інвестори. Як залучати інвестиції, якщо так швидко змінюються правила гри?

– Усі, хто приходить в країни, схожі на Україну, розраховують отримати прибутковість 20–25%, тому що закладають у прибуток ризики зміни правил. Тому і прибутковість така велика.

Тому якщо у 2013-му вони прийшли, інвестували, то за 2014–2015 роки вони вже, як мінімум, половину інвестицій повернули при високому тарифі. Адже тариф ще не надто змінився.

А якщо інвестиція окуповується за 3–4 роки, хіба це вигідно країні? Великі інфраструктурні проекти, у моєму розумінні, повинні окуповуватися у перспективі за 7–10 років.

А якщо інвестор у погоні за прибутком, чому ми повинні підтримувати всіма зусиллями ринок, який забезпечує 1,5% від усієї генерації?

– У такому разі, напевно, уряд мав би прописати стратегію. Наприклад: ми про промислові обсяги зараз забуваємо, але розвиватимемо цю сферу в домогосподарствах.

– Технологія має бути економічно обґрунтована. Якщо оператори альтернативних джерел можуть продавати електроенергію по гривні, нехай розвивають. Що, вітряні станції або мала генерація – не можуть? Можуть. А дехто хоче просто окупити інвестиції за 3–4 роки і перепродати їх ще комусь.

– Але в країні немає грошей, і будь прихід або відхід інвестора дуже критичний.

– Так, ми це знаємо і працюємо над цим. Залучення інвесторів – наш пріоритет. Але водночас у публічній сфері лише критикують за відхід «Shell» u «Chevron». А вони ж пішли зовсім не тому, що «міністр поганий».

– А чому йдуть такі компанії, як «Shell» і «Chevron»?

– Вони, до речі, не втекли насправді, вони призупинили розвідку родовищ. Ні «Shell», ні «Chevron» наразі нічого не знайшли. Крім того, «Газпром» активно попрацював, щоб зупинити розробку шельфового газу в Європі, переконати в тому, ніби це брудна і дорога технологія.

У підсумку – США поставлятиме газ в Іспанію, а звідти – в інші країни континенту.

РОБОТА ЗІ ЗОНОЮ АТО

– Чи є зараз стратегія роботи у зоні АТО?

– Дуже проста і чітка: ми купуватимемо вугілля лише у тих, хто перереєструвався, хто платить податки на українській території і хто працює в українській банківській системі.

– А як з логістикою? Адже Дебальцеве зруйновано. Зараз вугілля завозять лише через Родакове?

– Є кілька варіантів транспортування. До того ж коли не стріляють – шляхи дуже швидко відновлюють.

– Які зараз обсяги приблизно йдуть із зони АТО? Це підприємства винятково з українською юрисдикцією?

– Я достеменно не знаю, це треба уточнювати. «Центренерго» вивозить десь по 5–7 тисяч щодоби. ДТЕК – думаю, що теж не менше. Щодня обсяги різні, все залежить від ситуації.

Ще раз повторюся: ми купуємо вугілля тільки в українських компаній. З бойовиками ніякого контакту і діалогу з цього питання немає.

– Оскільки почалося постачання вугілля із зони АТО, чи потрібен контракт на імпорт електроенергії?

– Зараз, наприклад, не вистачає потужністі не менше тисячі мегават. Вугілля дефіцитної антрацитної групи не імпортують. Його невигідно уже не тільки з ПАР, але навіть з Росії везти. І якби не імпорт електроенергії ми змушені були б знову відмикати споживачів ...

– А що стосується генкомпаній, які працюють у зоні АТО: недавно прийнято рішення не платити двом генкомпаніям – «Донбасенерго», яка була куплена в інтересах Олександра Януковича, і «Східенерго» ДТЕК Рината Ахметова. Чому пішли на такий крок?

– Тут ніякої політики, це питання економічної доцільності. На окупованій території тільки 30–35% споживачів платять за електроенергію. Доти, поки за спожиту електрику не платитимуть, я не бачу сенсу фінансувати ТЕС, які працюють на виділений регіон без перетікання на контрольовану урядом територію.

Якщо у будь-якому місті, не важливо де, мені клієнти не платить, я їх відмикаю. Не за те, що вони «сепаратисти» – а за несплату.

– Але вони можуть створити там власний енергоринок. Це ще більше віддалить ці території від України!

– Якби вони були готові взяти на себе борги 1 мільярд гривень за електрику і 2,5 мільярда за газ, вони б уже давно це зробили. Але наразі ніхто не готовий. Тому я не вірю у створення «свого» енергоринку.

«УКРНАФТА», «УКРТРАНСНАФТА»…

– Яка зараз ситуація навколо «Укртранснафти»? У кого контроль над компанією?

– Ситуація дуже проста і ніякої інтриги там немає.

Підприємство перебуває під контролем держави, її охорону забезпечує Міністерство внутрішніх справ, про що раніше і говорив міністр Арсен Аваков. Ми оголосимо конкурс, і найближчим часом призначимо нового керівника, який буде незалежним. Проведемо фінансовий і технічний аудити, а також дамо можливість всім зацікавленим у послугах цієї компанії працювати з нею.




Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку




Інші статті
17.11.2010р.

Електричні щити 2

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

18.08.2010р.

Пристрій для плавного пуску електродвигуна

Одним із самих головних недоліків асинхронних електродвигунів з короткозамкненим ротором є наявність у них великих пускових струмів. І якщо теоретично методи їх зниження були добре розроблені вже досить давно, то ось практично всі ці розробки застосовувалися дуже в рідкісних випадках

Більше статей за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.