Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

Виставки
Виставки

22–24 березня 2017 року

Украина | Львів,
Палац спорту "Україна"

28 - 30 березня 2017 року

Україна, м. Київ,
Броварський проспект 15, ст. м. „Лівобережна”,

Міжнародний виставковий центр

11-14 квітня 2017

Україна, м. Київ ,
Виставковий центр "КиївЕкспоПлаза",

11-14 квітня 2017

Україна, м. Київ ,
Виставковий центр "Київекспоплаза"

13–15 вересня 2017 року

Україна, м. Одеса ,
Виставковий комплекс порту

18-20 жовтня 2017 року

Україна, м. Харків,
ПВЦ Радмир Експохол

7-9 листопада 2017 року

Україна, м. Київ,
Броварський проспект 15, ст. м. „Лівобережна”,

Міжнародний виставковий центр

7-9 листопада 2017 року

Україна, м. Київ ,
Міжнародний виставковий центр Броварський пр-т, 15

21-24 листопада 2017 року

Україна, м. Київ,
Міжнародний виставковий центр
Новини
У квітні вчергове газета «Електротема» виходитиме до виставки elcomUkraine (м. Київ, 11-14.04.17) повноцінним кольоровим журналом (тут минулорічна журнальна газета). Під найбільшу подію року в...

У 2016 році на Львівщині 41 домогосподарство встановило на даху сонячну електростанцію і отримало можливість продавати електроенергію в мережу за «зеленим» тарифом.

Більше новин за тегами
Статті

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

Більше статей за тегами
1765
14.12.2010р.
Як вижити електротехнічному?
На багатьох підприємствах тепер ледве зводять кінці з кінцями. Тож цілком закономірною є цікавість наших читачів щодо роботи Бершадського електротехнічного заводу. Ось про що вдалося дізнатися на ЕТЗ – так у нас називають це підприємство.

Середня чисельність працюючих тут нині – 174. Випускають електромагнітні реле, які використовуються на електростанціях і підстанціях, теплові реле, а також деякі з побутових товарів, як от обігрівачі скла, електровентилятори на автомобілі, попит на які сезонний.

На склад, як колись, не працюють вже давно, бо на це потрібні кошти. Якщо і буває якийсь залишок продукції, то лише для того, щоб не допустити збоїв її поставок. Про запас не виготовляють ще й тому, що дуже важко передбачити чи буде на неї попит надалі.

Криза торкнулася цього підприємства ще наприкінці 2008 року – тоді дуже знизилися показники реалізації, а потім і виробництва. Тільки завдяки непопулярним заходам, зокрема скороченню робочого часу, а заодно і витрат на заробітну плату, вдалося втриматися на плаву, а вже у 2009 році почали навіть знову набирати обертів. В результаті середня заробітна плата зросла на 135-140 відсотків, у порівнянні з попереднім роком, і становить 1128 гривень. Хоч це менше, ніж по району, тим більше по Україні, а все ж ріст, який давався не так просто.

Отже, ніби щось і робилося. Тим більше, не допустили її заборгованості, не мали боргів ні по страхових внесках, ні по інших платежах. «Чистими», як тут висловлюються, намагалися бути не заради слави, а заради того, щоб мати можливість планувати роботу далі, орієнтуючись на наявні кошти, доводити працюючим графіки і норми робочих годин. На підприємстві розуміють, що для того, щоб заробітна плата була вищою, необхідно, насамперед, збільшувати обсяги виробництва продукції, її реалізації, і навіть працюють над новими її видами. Але і тут складність. Окремі ливарні форми, наприклад, доводиться замовляти за межами підприємства, а це додаткові затрати коштів, часу. Тож здебільшого покладаються на власні сили.

Але постають і інші проблеми. Наприклад, ціни на емальований провід, який купляють, зросли у півтора рази, а на свою продукцію підвищили їх тільки на десять відсотків. Хотілося б на більше, але конкуренти цього не дозволяють.

Можна було б взяти кредит на розширення виробництва, але це неможливо на таку суму, яка потрібна підприємству. Щоправда, є пропозиції інвесторів, які пропонують нові види продукції, технології. І це можна вважати ідеальним варіантом, але на заваді постає вже інша причина, яку аж ніяк не можна обминути. Так склалося, що 87 відсотків акцій електротехнічного заводу належать трьом акціонерам і без їх згоди аж ніяк не можна обійтися, зважившись на якісь зобов’язан - ня. Бо кому з них буде цікаво спостерігати, як колектив заводу працюватиме сам на себе. Щоправда, вони згодні вкладати гроші в обладнання, тобто піднімати активи підприємства, але при умові, щоб на цю суму випустити додаткову кількість акцій.

Нормальною була б і така ситуація, але непорозуміння виникло вже між самими акціонерами. Той з них, у кого 50 відсотків акцій, погоджується на це, а ті двоє, у яких 37 відсотків, – ні. Натомість пропонують, щоб їх у них викупили.

Така ситуація неабияк постає на заваді колективу, заважає заробляти гроші. Навіть, щоб провести збори акціонерів, потрібно, щоб у них взяли участь представники 60 відсотків акцій. А з’являється на них тільки акціонер з 50 відсотками, інші – ні. А як немає 60 відсотків – неможливо прийняти ніяке рішення. За три останніх роки так і не вдалося зібрати жодних таких зборів. Та на підприємстві і в цьому випадку вважають неетичним називати прізвища власників акцій, тим більше, що вони не місцеві. А от з тим, що колектив змушений терпіти неабиякі незручності через отаке їх ставлення, погоджуються.

Підраховано, що для того, щоб підприємство нормально запрацювало, потрібно вийти на реалізацію продукції хоча б на мільйон гривень, що цілком посильно колективу. Тоді і робочі місця по заробітній платі були б привабливішими, і місту було б вигідно. Ті з підприємств у нас, які у свій час не зуміли цього зробити, взагалі перестали існувати.

Та і це ще певною мірою можна зрозуміти. На додачу до всього ще й перевіряючих органів та інспекцій, у порівнянні з періодом, коли було до тисячі працюючих, не тільки не зменшилося, а збільшилося. Так, були і тоді штрафи за порушення, але тоді було з чого їх платити. Наприклад, за порушення вимог пожежної безпеки. Тепер же через дану інспекцію вимагають ще й проводити всі види продукції, що обходиться дуже дорого, та ще й потребує на узгодження чимало часу. От і починаються в самому зародку добрих справ для колективу проблеми.

Створено навіть інспекцію по техногенних катастрофах, представники якої ще більше дошкуляють, ніж їхні колеги з пожежної. Бо тепер вже, на їх вимогу, будівлі заводу повинні бути обстеженими спеціально ліцензованою організацією, а це ще від 20 до 40 тисяч гривень витрат. Ті з інспекторів, які здійснюють щорічний контроль за підприємством, теж, здається, «заробляють» актами і приписами на своє існування.

От і запитують на електротехнічному, чи є взагалі на їх підприємстві щось таке, що могло б сприяти виникненню, наприклад, техногенної катастрофи? Якщо нема, то за що тоді платити? Адже поки що навіть дивідендів не в змозі виплачувати, бо все вкладають у виробництво.

Цілий перелік вимог і в екологічної інспекції, до перевірки якої колектив якраз готувався. Якихось особливих викидів на підприємстві немає. Коли готувався цей матеріал, навіть мазуту для опалення ще не встигли привезти, але тут допускають, що і екологи «зароблятимуть», виписуючи штрафи, на своє існування. Здавалося б, виробництву, та ще й у такий непростий час, годилося б давати зелену вулицю, а в нас виходить з точністю до навпаки – хто везе, того ще й поганяють.

Помічник голови правління даного підприємства Д.С. Янчук тим часом змушений ламати голову над тим, якби хоча б раз зібрати разом основних власників акцій, то б можна було про щось домовитися. П’ятдесят їх відсотків у першого їх власника вже навіть перекупив інший, виходець з нашої місцевості, який, як ніхто до цього, повинен бути зацікавлений, щоб підприємство запрацювало краще. Він навіть згоден викупити їх решту, тільки пропонує трохи зачекати з коштами. На листопад цього року навіть було призначено чергові збори, на яких мало вирішуватися і це питання. Але вони знову не відбулися по тій же причині – неявки інших.

А інвестори, які згодні вкладати кошти у це підприємство, є. Не стримувати б тільки їх ініціативу.

На ЕТЗ, до речі, певною мірою розуміють і перевіряючих, з яких теж хтось щось може вимагати, але вважають, що оті перевіряючі мали б розуміти і проблеми з коштами у даному колективі.

Д. С. Янчук висловлюється, що він тепер вже навіть не керівник, а ніби пастух у даному колективі. А поводити себе йому доводиться досить виважено. Бо підприємство тепер, ніби живий організм, який може припинити своє існування через несприятливу ситуацію будь-якої миті.

bershad.ua

Теги та ключові фрази
скачать рид маньяк на samsung gt-e2530, як вижити підприємству, статичний перетворювач енергозберігаючий пристрій, як вижити, типи електр двигунів
Більше новин за тегами


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку



Коментарів немає, будьте першими та розпочніть дискусію


   



Пропозиції, що можуть Вас зацікавити
Більше пропозицій за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.