Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Опитування
Опитування

Вам подобається оновлений портал?

Новини
Однією із найважливіших робіт при благоустрої або ремонті квартири є організація зручного й безпечного електропостачання. Перебудова особливо потребує заміни електротехнічної схеми у...

Івано-Франківський локомотиворемонтний завод, заснований ще у 1866 році, став першим в Україні з 60 підприємств, який отримав звіт з енергоаудиту, проведеного з ініціативи Німецького...

Більше новин за тегами
Статті

Електричний щит - це початок всієї електричної частини будівлі, і не важливо, що це - величезний завод у мегаполісі або скромний будиночок у селі. Скрізь є електричні щити

Більше статей за тегами
214
10.01.2018р.
Як українка заснувала компанію з виробництва електроенергії з хвиль
Інна Браверман, яка народилася в Україні, а після Чорнобильської катастрофи переїхала до Ізраїлю, у 24-річному віці заснувала компанію з виробництва електроенергії з хвиль.

 

Дівчина родом з Черкас відкрила компанію «Eco Wave Power» у 2011 році, не маючи технічної освіти і серйозного досвіду роботи у сфері енергетики.

«Я вивчала політологію і англійську літературу, – згадує Інна Браверман. – Зазвичай, у цьому секторі заправляють чоловіки, які хочуть поспілкуватися з собі подібними, мати справу з кимось дорослішим, або хоча б з інженером – однак ні одній з цих вимог я не відповідала».

Звичайно, спочатку було важко, продовжує підприємниця: «Багато хто взагалі не хотів мене слухати, хтось думав, що я секретарка: просили мене принести каву. Коли я приходила на зустрічі зі своїм бізнес-партнером, усі дивились на нього, а на мене ніхто не звертав уваги».

Жінці потрібно знати свій матеріал набагато краще, ніж його знає чоловік, впевнена підприємниця. «Коли ми відкривали фірму у 2011 році, було вже безліч компаній у світі, які пробували займатися видобутком енергії з сили хвиль, але всі вони пішли off-shore, тобто не в офшори, в Панаму, а на 4–5 км вглиб моря на велику глибину і великі хвилі, – пояснює Інна Браверман. – Бажаючи отримати максимальну потужність від хвилі, вони стикнулися з великими проблемами: по-перше, будувати електростанцію посеред моря дуже дорого, а, по-друге, доведеться багато заплатити за передачу електроенергії».

Надійність подібних проектів дуже низька, пояснює вона. «Посеред моря хвилі досягають 20 метрів і ніяке обладнання їх не витримає, а страхові компанії відмовляються його страхувати. До того ж, це ж має бути чиста енергетика, але «Грінпіс» та інші захисники навколишнього середовища були проти таких проектів: дельфіни та риби застрягаютьу цих конструкціях».

«Eco Wave Power» прийшла з простішою ідеєю: 90% від ціни системи знаходиться на землі, розповідає підприємниця. «У воді розташовані тільки поплавки, які приєднуються до будь-яких штучних споруд: до хвилерізів, пірсів, до того, що вже є, що і без нас нашкодило природі – цей факт влаштовував захисників навколишнього середовища, ми з легкістю оформили страховку, – зауважує Інна Браверман. – У нас також є штормовий захист, завдяки якому поплавок піднімається над водою і хвилі його не зачіпають: не будучи інженером, мені вдалось підійти до цього питання більш комерційно, ніж технічно».

Компанія з'явилася в Ізраїлі, але інженерів шукали в Україні з трьох причин, розповідає Інна Браверман.

«Я народилася в Україні, знаю мову, до того і на технічні деталі, і на робочу силу хороші ціни: ми влаштували конкурс і з трьохсот інженерів відібрали п'ятьох: ця команда працювала з нами над розвитком проекту з практичної сторони, – згадує підприємниця. – Ми провели випробування у гідромеханічному інституті в Києві, побачили, що це працює і почали масштабувати нашу розробку: першу станцію потужністю близько 10 кВт, яка могла забезпечити енергією десять будинків, встановили в Криму, а потім пішли в Ізраїль: паралельно з кримським проектом ми подавали запит на те, щоб нам виділили місце в порту Яффи, куди і перенесли потім станцію».

Перший комерційний проект «Eco Wave Power» був реалізований у Гібралтарі, розповідає Інна Браверман. «…Це була наша перша 100 кВт система, а в майбутньому вона буде збільшена на 5 МВт, що дорівнює 15% всього енергоспоживання цієї маленької країни, – зазначає жінка. – Зараз у нас у портфелі проектів на 130 МВт – у травні 2018 року ми виходимо на IPO, щоб зібрати гроші і почати будувати паралельно в різних місцях».

Потенціал хвиль набагато більший, ніж у сонця, каже Інна Браверман.

«З води, яка не йде спати вночі і не зникає, можна виробляти значно більше електрики, ніж з інших ресурсів: мало не в два рази більше, – наголошує підприємниця. – Дуже складно домогтися цього кредиту довіри, щоб просто продовжувати тихо розвиватися: більшість хоче, щоб ти прийшла, взяла гроші, побудувала, причому, за тими ж цінами, що й інші компанії з традиційної енергетики – через такі очікування нашому сектору дуже не просто».

Зараз Інна Браверман входить до технічного комітету «Морська енергія – хвилі, припливи та інші водні перетворювачі струму» Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК), а журнал «Smithsonian Magazine» у 2016 році назвав її одним з головних молодих інноваторів у сфері енергетики.

Інна Браверман погоджується, що вибір професії був зумовлений життєвими колізіями у ранньому дитинстві. «Чорнобильська катастрофа сталася через два тижні після мого народження, а потім в один день я пережила клінічну смерть: просто перестала дихати, – згадує жінка. – Коли мама знайшла мене в ліжечку, я вже була вся синя. Вона в паніці забула, що сама медсестра за фахом, побігла до тата, а він вже її гарненько струсонув: «Ти ж медсестра, зроби що-небудь!» І поки тато викликав швидку, мама робила мені штучне дихання і врятувала мені життя».

У дитинстві дівчинка дуже часто хворіла. «У мене були судоми, піднімалася висока температура, я починала тремтіти і непритомніла, – згадує Інна Браверман. – Коли мені було чотири, ми родиною виїхали в Ізраїль, і там ще два роки все продовжувалося: ніхто з лікарів не міг зрозуміти, що зі мною, бо в Ізраїлі ніколи не було такого забруднення повітря і атомних електростанцій».

Кілька років тому Інна Браверман з батьком поїхала у Черкаси, де народилася. «Я хотіла подивитися на будинок, де росла, а тато зустрітися зі своїми друзями, однак нікого не знайшов – усі померли, – розповідає жінка. – Все життя мені хотілося зробити щось важливе: коли тобі розповідають, що ти померла і повернулася до життя, відчуваєш, що тобі дали другий шанс і треба його виправдати».

Джерело: ecotown.com.ua




Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку



Коментарів немає, будьте першими та розпочніть дискусію


   



Пропозиції, що можуть Вас зацікавити
Більше пропозицій за тегами
При використанні матеріалів посилання на www.proelectro.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.